Головні герої роману – “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” – РОМАН У ВІРШАХ
ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
§ 3. “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” – РОМАН У ВІРШАХ
Головні герої роману
Роман починається внутрішнім монологом Онєгіна, з якого читач отримує певне уявлення про внутрішній світ героя. А потім слово бере Автор і розповідає про умови формування цього внутрішнього світу. Із розповіді про минуле героя читач довідується, що Онєгін – типовий представник петербурзької “золотої молоді”, що ніяких “романтичних” умов життя цей юнак не. знав. Типове у герої роману відчули сучасники поета, один із критиків
Проте Онєгін – характер індивідуальний. Розкрити саме індивідуальність Онєгіна Пушкіну допомагає принцип контрасту. Онєгін не тільки протиставляється “світу”, але й героям, близьким до нього,- Ленському, Тетяні.
У критичній літературі Онєгіна називали “егоїстом мимоволі”. Чому так трапилося, що духовно багата, інтелектуально обдарована людина не може застосувати свої
Ставлення Автора до Онєгіна неоднозначне: він то наближує героя до себе (спільні знайомі, вибір книжок, коло інтересів, розчарування у світських розвагах), то віддаляє від себе (ставлення до творчості, природи, життя взагалі).
Онєгін, безумовно, поділяє передові ідеї свого часу, і не лише тому, що “ярем він панщини старої оброком легким замінив”. Роздуми Онєгіна виявляють атмосферу і дух епохи. Наприклад, з Ленським він говорить про “суспільний договір” Руссо, науку, релігію, моральні проблеми, тобто про все, що цікавило передових людей того часу. Але Пушкін показує, як у його герої “переплелося” “старе” і “нове”, як “холодний розум” не здатен протистояти умовностям світу. Приймаючи виклик на дуель від Ленського, Онєгін “грає за правилами” світу, до якого ставиться з презирством. Убивство друга так вразило Онєгіна, що він відчув себе спустошеним, втратив до себе повагу. Цей стан і викликав “бажання до зміни місць”. На відміну від тогочасної молоді, яка подорожувала країнами Європи, Онєгін вирушив у мандри рідною країною. І ця подорож змінила масштаб його особистості: він усвідомив себе часткою великої країни з багатющою історією. Переживання збагатили його внутрішній світ: тепер він здатний не тільки розмірковувати, аналізувати, а й кохати. Для Пушкіна любов – це “пробудження душі”. Після відмови Тетяни, морального потрясіння у фіналі роману Онєгін повинен почати нове життя, вороття у минуле вже немає.
Те, що доля героя не визначена у фіналі,- принципова позиція Пушкіна. Час минає, багато змінюється в житті, по-новому складаються відносини, суспільні, людські, по-новому складеться і життя героя. Відродиться його душа чи згасне – залишається за межами роману.
Образ Тетяни
Ha принципі контрасту будував Пушкін і образ Тетяни. Особистості Тетяни й Онєгіна мають багато спільного: неординарність, відчуття самотності у своєму середовищі. Але якщо в Онєгіні Автор не все приймає, то Тетяна викликає його явну симпатію. Пушкін наділяє свою улюблену героїню глибоким і багатим внутрішнім світом, душевною чистотою. Як і кожна панянка того часу, вона захоплюється романами про кохання і під впливом книг створює свій романтичний світ, у центрі якого, за знаком долі, опинився Онєгін, незвичність особистості якого Тетяна відразу відчула. Лист до Онєгіна, написаний Тетяною французькою мовою, Автор передає російською. У такий спосіб він підкреслює, що романи мали на Тетяну менший вплив, ніж народна культура. За формою її лист – данина романам. Але змістом своїм, силою почуттів, щирістю – він написаний “руською душею”.
Розуміти Онєгіна Тетяна почне пізніше, коли опиниться серед його речей, книжок з його примітками. У спустілий дім Онєгіна завітала вже не “дівчинка”, яка жила “чужим шалом, чужим жалем”. Вона вже пережила справжню драму. І відмова Онєгіна, смерть Ленського стали тим трагічним життєвим досвідом, який або ламає душу, або підносить її. Душа Тетяни змужніла, а інтуїція, розум і кохання допомагають їй осягнути внутрішній світ Онєгіна, коли вона читає те, що було йому цікаво й важливо.
Історик В. Ключевський назвав героїв роману Пушкіна “типовими винятками”, бо вони, уособивши найважливіші риси характерів, не втратили своєї індивідуальності. “Євгенієм Онєгіним” розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. Проблема, яку поставив Пушкін у романі,- людина й сучасність, “герой сучасності” – стане однією з провідних у російській літературі XIX століття.
Поміркуйте і дайте відповідь
Які набутки світової літератури використав О. Пушкін у роботі над романом “Євгеній Онєгін”?
Чому персонажів цього твору називають типовими представниками свого часу?
Які індивідуальні риси властиві героям?
Як у романі виявляється прагнення до всеосяжності зображення російського життя?
Що таке “онєгінська” строфа? Яка її будова?
Дослідіть самостійно
Знайдіть приклади афористичності мови роману “Євгеній Онєгін”. Яку роль виконують авторські афоризми?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)