ГОЛОСНІ І ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
Звукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків – 6 голосних і 32 приголосні. Голосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу. їхнім джерелом є коливання розташованих у гортані голосових зв’язок.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові шість голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].
Зверніть увагу! Для передавання на письмі шести голосних звуків використовують десять літер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.
Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.
Приголосні звуки
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
В українській мові 32 приголосні звуки:
[б], [в], [г], [г], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [де], [де], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н], [п], [р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [X], [ц], [ц’], [ч], [ш].
Зверніть увагу! Тверді і м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [сад] сад – [с’ад’]
Тверді і м’які приголосні
Творення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.
В українській мові є такі м’які приголосні: [д’], [ті, [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [де], [р’]. Звук [й] завжди м’який.
Запам’ятайте графічні засоби позначення м’якості приголосних:
А) м’який знак (ь): [бат ко] батько, [вожд’] вождь, [воловйй] вольовий;
Б) літери я, ю, є: [р’аст] ряст, [л’убйсток] любисток, [сйн’с] синє;
В) літера і: [л’іто] літо, [д’іти] діти, [річка] річка, [д’н’іпро] Дніпро.
Примітка. У деяких випадках м’якість приголосного не має писемного вираження, зокрема це стосується такого фонетичного явища, як уподібнення приголосних за м’якістю: [п’іс’н’а] пісня, [мудрїс’т’] мудрість, [с’в’ато] свято.
Зверніть увагу! Усі м’які звуки, крім [й], мають тверді відповідники та утворюють із ними пари за твердістю – м’якістю: [д] – [д’], [т] – [т’], [л] – [л’] тощо. Порівняйте: [тин] тин – [т’ін’] тінь; [лин] лин – [л’ін’] лінь; [раса] раса – [р’аса] ряса; [рад’] радь – [р’ад] ряд; [л’із] ліз – [л’із’] лізь. Як видно, за цією ознакою слова теж можуть розрізнятися лексичним і граматичним значеннями.
Приголосними, що не бувають м’якими, є:
А) губні: [б], [п], [в], [м], [ф];
Б) шиплячі: [ж], [док], [ч], [ні];
В) задньоязикові: [г], [к], [х];
Г) гортанний [г].
Ці звуки лише перед голосним [і] тазрідкапередголосними [а], [е], [у] можуть бути пом’якшеними (напівм’якими). На це вказують букви і, я, є, ю, наприклад: [в’ітамі’ни] вітаміни, [веч’ір] вечір, [зб’1ж’:а] збіжжя, [к’увёт] кювет. Не забувайте, що пом’якшені є відтінками твердих звуків.
Таким чином, в українській мові є 22 тверді й 10 м’яких приголосних звуків.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
Приголосні звуки залежно від позиції (зокрема наступного звука в слові) бувають: а) тверді; б) м’які; в) пом’якшені (напівм’які).
При фонетичному записі м’якість приголосного позначають знаком [‘] – скісною рисочкою зверху праворуч від літери [с’іл’], а пом’якшеність – графічним знаком апостроф [дв’іч’і].
Зверніть увагу!
Існують словесні формули1, які полегшують запам’ятовування класифікації приголосних звуків:
Буде гоже Гедзю у джазз – дзвінкі приголосні. Усе це кафе “Птах і чаша” – глухі приголосніі Мавпа Буф – губні приголосні. Щ(шч)е їжджу – шиплячі приголосні. Де ти з ‘їси цілини? – м’які приголосні.
Зверніть увагу! Літера ї ніколи не позначає м’якості приголосного звука, тому що стоїть або на початку слова ([йіжак] їжак), або після голосного ([круйіз] круїз). Якщо займає позицію після приголосних (зокрема губного, [р] та кінцевого префікса), то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і трактувати попередній звук як твердий: [солоувйі] солов’ї, [п’ірйіна] пір’їна, [рсРзтзд,]роз’їзд.
Дзвінкі й глухі приголосні
Залежно від наявності голосу розрізняють:
А) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [г], [д], [д’], [ж], [док], [з], [з’], [дз], [дз’];
Б) глухі (складаються тільки з шуму): [к], [п], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш].
Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [д] –
[т], [г] – [х]. Вони розрізняють лексичне значення слів: казка – каска, гава – кава, плід – пліт, гриб – грип. При швидкому мовленні парні звуки артикулюються нечітко, тому й виникають труднощі при передаванні їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук (дзвінкий чи глухий), визначають орфографічним правилом чи з’ясовують за словником.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
В українській мові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю – глухістю:
Дзвінкі б г г Д д’ ж 3 з’ ДОК ДЗ дз
Глухі п X к т т’ ш с с’ ч п ц’
Не мають парних глухих такі дзвінкі приголосні: [в], [й], [л], [л’], [м], [н], [н], [р], [р’].
Зверніть увагу! Запозичений із грецької мови глухий звук [ф], що вживається лише у словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)