Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Глібов Леонід Іванович Юлии Григорьевне Речицкой
Глібов Леонід Іванович Юлии Григорьевне Речицкой
Как птичка, пробудясь весной,
Покинули вы тишь родную
И полетели в край иной
Рассеять душу молодую.
Как за любимою мечтой,
Моя душа летит за вами
И над долиною чужой
Поет родную песнь стихами:
В долине далекой
Любимого края
Цвела одиноко
Душа молодая.
Счастливая доля
Цветы собирала,
Веселая воля
Венки ей сплетала,
Дыханием розы
Любимку лаская,
Дарила ей грезы
Весна золотая.
И, песням внимая
Поэзии нежной,
Душа молодая
Жила безмятежно,
И были ей чужды
Печали
И слезы, и нужды,
И злобы людские.
Но скоро промчалась
Пора золотая,
Скучна показалась
Поляна родная;
Прискучили ласки
В отчизне счастливой,
Понравились сказки
Надежды болтливой.
И вот замечталась
Душа молодая –
И смело помчалась
От милого края.
Но сказки пустые
Мечтой оказались:
Поля золотые
Нигде не встречались,
А то, что так мило
Когда-то бывало,
Теперь изменило,
Любить перестало…
И нет бесталанной
Душе утешенья,
Ни жизни желанной,
Ни силы забвенья.
На мир не роптая,
Всю скорбь она прячет
И, молча страдая,
Украдкою плачет…
Быть может, странницы чужой
Вам скучно слушать песнь такую, –
Простите дурочке больной, –
Я запою вам песнь иную. 7 июня 1867.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Глібов Леонід Іванович Душа молодая В долине далекой Любимого края Росла одиноко Душа молодая. Счастливая Доля Цветы собирала, Веселая Воля Венки ей сплетала; Дыханием розы Резвушку лаская, Дарила ей грезы Весна золотая, И, песням внимая Поэзии нежной, Душа молодая Жила безмятежно. И были ей чужды Печали мирские, И слезы, и нужды, И козни людские. Но...
- Глібов Леонід Іванович Сердечная песня (Посвящается милым созданиям) В былые дни, в краю родном, Я не на шутку был поэтом. И в молодом уме моем Играли грезы чудным светом. Я песни пел, я сердцем жил, Был очарован светлым маем, Я счастлив был, я жизнь любил, Мне божий мир казался раем. Любил я песни соловья: Они...
- Глібов Леонід Іванович Встреча (В. Ф. Д.) Опять я встретил вас… Опять в душе печальной Давно забытая встревожилась тоска… В глазах дрожит слеза, как будто в час прощальный, А я с улыбкою смотрю издалека. И рад я вам, как дню после тяжелой ночи, Как ясной радости после горючих слез… Зачем же в этот миг готовы плакать очи...
- Глібов Леонід Іванович М. Д. В. (“Желали вы моих стихов…”) Желали вы моих стихов,- Беру перо – и начинаю. Но что сказать – увы! Не знаю: Душа молчит, в устах нет слов. Но так и быть: скажу, что знаю… Хочу признаться вам тотчас, Что грустно мне, что я страдаю, Что жалко мне покинуть вас; Покинуть Невский наш проспект И все...
- Глібов Леонід Іванович Ямщик Кони мчалися быстрой стрелой, Только снег под санями скрипел; Как нарочно, ямщик мой лихой Все молчал и мне песен не пел. И все было печально вокруг: Хоть направо, хоть влево гляди – Все лишь степь да леса,- разве вдруг Зачернеет верста впереди. И печально, сквозь тучи порой, Месяц ясный светил...
- Глібов Леонід Іванович “Котилася тарілочка…” Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі, Нам тієї тарілочки Чому не любить – Хорошая, золотая І як жар горить. Прийшла баба – сама чорна І чорний жупан,- Заховала тарілочку У синій туман. Постихали співи й жарти У дворі моїм; Золотої тарілочки Жаль стало усім. Зачинився...
- Глібов Леонід Іванович Смерть Олега Окончив с вражьею землей Давно желаемую битву, Олег с дружиной шел домой Принесть богам своим молитву. И конь его, живой, лихой, Гордяся бранною уздою, Играл, как лебедь молодой Играет гордо над водою… Как вдруг навстречу им, с сумой, Идет, на посох опираясь, Старик с седою бородой, Свернуть с дороги им...
- Глібов Леонід Іванович У степу Ол. Ам. Тищинському Хоч доля привела у город суєтливий, Добра і зла прикрашений вертеп, Я все-таки люблю сіножаті і ниви, Люблю широкий, тихий, рідний степ. Там ясная зоря, як радість, привітала; Літала на коні там молодість моя; Про щастя, про любов надія там шептала, І любо слухалось, і щиро вірив...
- Глібов Леонід Іванович Ярмарок Тече, шумить Дніпро славний, Дорога весела: Луги, піски, ліси, гори, Городи і села. Городище стоїть вище, А Власівка нижче; Чого мені в Городище? У Власівку ближче. В Городищі спотикачі, Тини й перелази, А Власівка ярмаркує На рік по три рази; Тут немає перекору, Ми самі хороші,- Гуляй, душа, без кунтуша!...
- Глібов Леонід Іванович Надя Что страсти? Ведь рано иль поздно их сладкий недуг Исчезнет при слове рассудка. Лермонтов I Без предисловий начинаю Простой, коротенький рассказ. Понравится ли вам – не знаю: В нем нет крикливых, длинных фраз, В нем нет геройских восклицаний, В нем нет ни клятв, ни заклинаний, В нем пистолета даже нет,-...
- Глібов Леонід Іванович Матушкина дочка Вы также, маменьки, построже За дочерьми смотрите вслед; Держите прямо свой лорнет: Не то… не то избави, боже! Пушкин Холодной осени порой, При непогоде дождевой, Когда лишь слышно визг ветров, Да крик ворон, да шум дерев, Когда вечернею порой Покроют тучи небо мглой,- В такой угрюмый, скучный час Тоска тревожит...
- Глібов Леонід Іванович Троєженець За тридев’ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи дворянин він, чи купець – Про те вже не скажу вам, братця, Щоб іноді не пробрехаться…) – Та що утяв!. Послухайте! Узяв Покинув жінку та й поплівся, Хто його зна – куди й чого… От потім...
- Глібов Леонід Іванович Кіт і Баба У одному селі була Весела Баба Шелестиха. – Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! – Шуткуючи було і скаже, і моргне.- Дивіться на мене! Всім весело, як Шелестиха скаче,- Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать…- Весела Баба, що казать! Раз на святках...
- Глібов Леонід Іванович Пан на всю губу В якійсь далекій стороні… В Німеччині… в Туреччині… Так ні!. (Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю). Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає; Суддею б то, чи що, служив (Чи справді є там суд – хто його знає!)… Жив, хороше...
- Глібов Леонід Іванович Перекотиполе Котилося через поле Перекотиполе – Довідаться щастя й горя Край Чорного моря. Розходилися поляне, Аж серденько в’яне: Одні на сміх піднімають, Другі дорікають. – Тю-тю, дурний, розігнався! Будяк обізвався.- Чого тебе вража сила Отут розносила! – А Півники-самохвали І собі пристали, Як горохом обсипають, Сміються, гукають: – А куди, джигуне...
- Глібов Леонід Іванович Сила Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості розбуркать свій куток. На раду він покликав Кума, Бо між розумними то був найкращий цвіт: Він і мовчить розумно, і розумно дума, Бо знав людей і бачив світ. Приїхав Кум – і почали судити: –...
- Глібов Леонід Іванович Шелестуни В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! Бач, братику, які ми повдавались Веселії шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв, І з ким би ти...
- Глібов Леонід Іванович Пташка Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла. Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую… Раз якось весною, у ясну годину, Я...
- Глібов Леонід Іванович Танці За тридев’ять земель… забув, признаться, де… Був собі Лев – король силенний, Такого не було ніде – Страшенний, здоровенний; Якби наткнувсь хто невзначай, То, певно, вмер би з переляку; Одним він махом, під случай, Бувало, вб’є скотину всяку. Багатий дуже був той край, Де він королював; чого не забажай, Всього...
- Глібов Леонід Іванович Старець Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, – А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви,- Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє. Скрізь безлюдно по дорозі; Шумлять верби по облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає. Аж назустріч із-за жита Вийшла Доля грошовита, Любо-мило...