Глібов Леонід Іванович Сердечная песня
(Посвящается милым созданиям)
В былые дни, в краю родном,
Я не на шутку был поэтом.
И в молодом уме моем
Играли грезы чудным светом.
Я песни пел, я сердцем жил,
Был очарован светлым маем,
Я счастлив был, я жизнь любил,
Мне божий мир казался раем.
Любил я песни соловья:
Они полны небесной тайны…
Любил луну и блеск ручья,
И шелест нив родной Украйны.
Любил синеющую даль,
И степь с душистыми травами,
И неба чудную эмаль,
И чудный Днепр с его горами…
Любил я умных, милых панн,
Их увлекательные
Душистый локон, гибкий стан
И восхитительные плечи…
Но поэтические дни
В тумане прошлого сокрылись…
Зачем, недобрые, они
Со мной так рано распростились?
И грустно мне, душа болит,
От горя сердце истомилось,-
А мне рассудок говорит:
“Не плачь, безумец, так судилось!”
Что делать станете с судьбой:
Она и мучит нас, и любит;
Порой накажет нас бедой,
А после сладко приголубит.
И я капризною судьбой
Заброшен из степи широкой
На берег скучный и чужой –
Грустить по родине далекой.
Но и на береге чужом
Растут цветы, шумят
Есть люди с сердцем и умом,
Есть карі очі, чорні брови…
Как жизнь, как молодость мою,
Люблю я эти брови, глазки,
Порою песни им пою,
Готов выдумывать им сказки.
Для вас, красавицы, и тут
Пропета мною песня эта –
Пусть ваши ручки вознесут
Венец на голову поэта!
[1861].
Схожі твори:
- Глібов Леонід Іванович Интимная песня Ты хочешь знать, мой друг игривый, О чем тоскую я порой, Чего бываю молчаливый И даже мрачный пред тобой? Я расскажу тебе, положим, Но после – что же будет в том? Друг друга только мы встревожим И грустно встретимся потом. В ответ на речь мою, быть может, Заплачешь ты –...
- Глібов Леонід Іванович Русская песня (“Ты расти, расти…”) Ты расти, расти, Моя сосенка, Ты расти, сосна, Век зеленою! Ты цвети, цвети, Моя милая, Будь ты, как сосна, Неизменная! Я люблю тебя, Ненаглядная, Буду век любить Неизменчиво!. Где бы ни был я, Моя пташечка, Все я буду тот, Что и ныне же; Все тебя одну, Мою милочку, Буду я...
- Глібов Леонід Іванович Встреча (В. Ф. Д.) Опять я встретил вас… Опять в душе печальной Давно забытая встревожилась тоска… В глазах дрожит слеза, как будто в час прощальный, А я с улыбкою смотрю издалека. И рад я вам, как дню после тяжелой ночи, Как ясной радости после горючих слез… Зачем же в этот миг готовы плакать очи...
- Глібов Леонід Іванович М. Д. В. (“Желали вы моих стихов…”) Желали вы моих стихов,- Беру перо – и начинаю. Но что сказать – увы! Не знаю: Душа молчит, в устах нет слов. Но так и быть: скажу, что знаю… Хочу признаться вам тотчас, Что грустно мне, что я страдаю, Что жалко мне покинуть вас; Покинуть Невский наш проспект И все...
- Глібов Леонід Іванович Надя Что страсти? Ведь рано иль поздно их сладкий недуг Исчезнет при слове рассудка. Лермонтов I Без предисловий начинаю Простой, коротенький рассказ. Понравится ли вам – не знаю: В нем нет крикливых, длинных фраз, В нем нет геройских восклицаний, В нем нет ни клятв, ни заклинаний, В нем пистолета даже нет,-...
- Глібов Леонід Іванович Смерть Олега Окончив с вражьею землей Давно желаемую битву, Олег с дружиной шел домой Принесть богам своим молитву. И конь его, живой, лихой, Гордяся бранною уздою, Играл, как лебедь молодой Играет гордо над водою… Как вдруг навстречу им, с сумой, Идет, на посох опираясь, Старик с седою бородой, Свернуть с дороги им...
- Глібов Леонід Іванович Вередлива дівчина Була собі Галя, Дівчинонька-краля, І багата, і вродлива, Тільки дуже вередлива,- Усякому зась. Вона теє знала І скрізь щебетала, Як та пташка на просторі: “На те,- каже,- щука в морі, Щоб трусивсь карась”. Багатая доля, Веселая воля, Одна стежечку топтала, Друга тирлич розсипала, Куди вона йшла. “Труси мене, хлопче, Козаче-молодче,...
- Глібов Леонід Іванович Скоробагатько Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла. Один купець – забув, як звати,- Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він привернув і з воза зліз. Вишнівочка-первак, хазяйка чорноброва, Та ще к тому веселая розмова Забавили його,...
- Глібов Леонід Іванович Ямщик Кони мчалися быстрой стрелой, Только снег под санями скрипел; Как нарочно, ямщик мой лихой Все молчал и мне песен не пел. И все было печально вокруг: Хоть направо, хоть влево гляди – Все лишь степь да леса,- разве вдруг Зачернеет верста впереди. И печально, сквозь тучи порой, Месяц ясный светил...
- Глібов Леонід Іванович Душа молодая В долине далекой Любимого края Росла одиноко Душа молодая. Счастливая Доля Цветы собирала, Веселая Воля Венки ей сплетала; Дыханием розы Резвушку лаская, Дарила ей грезы Весна золотая, И, песням внимая Поэзии нежной, Душа молодая Жила безмятежно. И были ей чужды Печали мирские, И слезы, и нужды, И козни людские. Но...
- Глібов Леонід Іванович Матушкина дочка Вы также, маменьки, построже За дочерьми смотрите вслед; Держите прямо свой лорнет: Не то… не то избави, боже! Пушкин Холодной осени порой, При непогоде дождевой, Когда лишь слышно визг ветров, Да крик ворон, да шум дерев, Когда вечернею порой Покроют тучи небо мглой,- В такой угрюмый, скучный час Тоска тревожит...
- Глібов Леонід Іванович Об издании еженедельной газеты “Черниговский листок” в 1863 г Издание “Черниговского листка” до сих пор было не вполне исправно; по временам выход его совсем прекращался. Виновата ли в этом редакция? Конечно, да. Обязавшись выдать подписчикам известное число номеров в известные сроки, она обязана исполнить свое обязательство. Но, сознавая себя виновными, мы просим позволения указать на смягчающие вину обстоятельства. Отечество...
- Глібов Леонід Іванович Пан на всю губу В якійсь далекій стороні… В Німеччині… в Туреччині… Так ні!. (Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю). Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає; Суддею б то, чи що, служив (Чи справді є там суд – хто його знає!)… Жив, хороше...
- Глібов Леонід Іванович Мандрівка І Над річкою стояв великий гай, Зимою – затишок, а літом – божий Рай; Усяка пташечка, радіючи, співала, Весну і літо привітала. В тому гаю два Голуби були І, як брати, любесенько жили,- Дай, боже, так і людям жити. Чого б, здається, ще хотіти? Кохати б доленьку свою І воркувати...
- Глібов Леонід Іванович Сила Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості розбуркать свій куток. На раду він покликав Кума, Бо між розумними то був найкращий цвіт: Він і мовчить розумно, і розумно дума, Бо знав людей і бачив світ. Приїхав Кум – і почали судити: –...
- Глібов Леонід Іванович Троєженець За тридев’ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи дворянин він, чи купець – Про те вже не скажу вам, братця, Щоб іноді не пробрехаться…) – Та що утяв!. Послухайте! Узяв Покинув жінку та й поплівся, Хто його зна – куди й чого… От потім...
- Глібов Леонід Іванович Шелестуни В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! Бач, братику, які ми повдавались Веселії шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв, І з ким би ти...
- Глібов Леонід Іванович Танці За тридев’ять земель… забув, признаться, де… Був собі Лев – король силенний, Такого не було ніде – Страшенний, здоровенний; Якби наткнувсь хто невзначай, То, певно, вмер би з переляку; Одним він махом, під случай, Бувало, вб’є скотину всяку. Багатий дуже був той край, Де він королював; чого не забажай, Всього...
- Глібов Леонід Іванович Старець Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, – А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви,- Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє. Скрізь безлюдно по дорозі; Шумлять верби по облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає. Аж назустріч із-за жита Вийшла Доля грошовита, Любо-мило...
- Глібов Леонід Іванович Пташка Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла. Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую… Раз якось весною, у ясну годину, Я...