Глібов Леонід Іванович Об издании еженедельной газеты “Черниговский листок” в 1863 г
Издание “Черниговского листка” до сих пор было не вполне исправно; по временам выход его совсем прекращался. Виновата ли в этом редакция? Конечно, да. Обязавшись выдать подписчикам известное число номеров в известные сроки, она обязана исполнить свое обязательство. Но, сознавая себя виновными, мы просим позволения указать на смягчающие вину обстоятельства. Отечество наше – не Американские Штаты, не Англия. Там существует общая потребность в чтении, в мене идей; там, говорят, идеи носятся в воздухе. У нас ничего не носится: воздух, как
Неудачи “Черниговского листка” сводятся, таким образом, к двум причинам: недостатку материальных средств, недостатку Постоянных сотрудников. Считая эти причины нелегко устраненными, мы предполагали, в ожидании лучших времен, издание “Черниговского листка” с настоящего года прекратить. Между тем, именно в последнее время поступило значительное число заявлений о высылке “Черниг[овского] листка”, и, вместе с тем, нам удалось согласить к постоянному, по изданию и редакции газеты, сотрудничеству нескольких лиц, участие которых, надеемся, обеспечит успех нашего предприятия. Это дает нам смелость возобновить издание “Черниговского листка” с 1-го мая текущего года.
Схожі твори:
- Глібов Леонід Іванович Встреча (В. Ф. Д.) Опять я встретил вас… Опять в душе печальной Давно забытая встревожилась тоска… В глазах дрожит слеза, как будто в час прощальный, А я с улыбкою смотрю издалека. И рад я вам, как дню после тяжелой ночи, Как ясной радости после горючих слез… Зачем же в этот миг готовы плакать очи...
- Глібов Леонід Іванович Интимная песня Ты хочешь знать, мой друг игривый, О чем тоскую я порой, Чего бываю молчаливый И даже мрачный пред тобой? Я расскажу тебе, положим, Но после – что же будет в том? Друг друга только мы встревожим И грустно встретимся потом. В ответ на речь мою, быть может, Заплачешь ты –...
- Глібов Леонід Іванович М. Д. В. (“Желали вы моих стихов…”) Желали вы моих стихов,- Беру перо – и начинаю. Но что сказать – увы! Не знаю: Душа молчит, в устах нет слов. Но так и быть: скажу, что знаю… Хочу признаться вам тотчас, Что грустно мне, что я страдаю, Что жалко мне покинуть вас; Покинуть Невский наш проспект И все...
- Глібов Леонід Іванович Ямщик Кони мчалися быстрой стрелой, Только снег под санями скрипел; Как нарочно, ямщик мой лихой Все молчал и мне песен не пел. И все было печально вокруг: Хоть направо, хоть влево гляди – Все лишь степь да леса,- разве вдруг Зачернеет верста впереди. И печально, сквозь тучи порой, Месяц ясный светил...
- Глібов Леонід Іванович Остапова правда Питалися хлопці старого Остапа: “Дідусю наш милий! Скажи, лишень, нам – Ти в світі нажився, всього надивився По селах далеких, чужим городам… З якої причини, відколи ми бачим, Все військо та військо, щодня воно йде, Мов темная хмара в степу бовваніє, Мов тая діброва шумить і гуде?” Нахмуривсь Остап та...
- Глібов Леонід Іванович Пароль Уверен я, читатель мой, Что вы никак не ожидали Над тихоструйною Десной Встречать подобные скрижали. Я тоже сам не ожидал, Хотя давно слыву поэтом, И потому-то я б желал Сказать словечко вам об этом. Когда я легковерно жил И вместе был сердечно молод, Мне чужд и непонятен был Солидной опытности...
- Глібов Леонід Іванович Юлии Григорьевне Речицкой Как птичка, пробудясь весной, Покинули вы тишь родную И полетели в край иной Рассеять душу молодую. Как за любимою мечтой, Моя душа летит за вами И над долиною чужой Поет родную песнь стихами: В долине далекой Любимого края Цвела одиноко Душа молодая. Счастливая доля Цветы собирала, Веселая воля Венки ей...
- Глібов Леонід Іванович Надя Что страсти? Ведь рано иль поздно их сладкий недуг Исчезнет при слове рассудка. Лермонтов I Без предисловий начинаю Простой, коротенький рассказ. Понравится ли вам – не знаю: В нем нет крикливых, длинных фраз, В нем нет геройских восклицаний, В нем нет ни клятв, ни заклинаний, В нем пистолета даже нет,-...
- Глібов Леонід Іванович Матушкина дочка Вы также, маменьки, построже За дочерьми смотрите вслед; Держите прямо свой лорнет: Не то… не то избави, боже! Пушкин Холодной осени порой, При непогоде дождевой, Когда лишь слышно визг ветров, Да крик ворон, да шум дерев, Когда вечернею порой Покроют тучи небо мглой,- В такой угрюмый, скучный час Тоска тревожит...
- Глібов Леонід Іванович На перелазі Минає заспаная ніч; Уже на світ благословиться; Про Новий рік весела річ От-от усюди розлетиться. Старий Сатурн не спить, сидить На перелазі “для параду”, Де слідом день за днем біжить У тую вічную леваду. І Рік старий туди приплівсь, Аж ледве ніженьки волочить; Звичайно дідові вклонивсь І моститься, щоб перескочить....
- Глібов Леонід Іванович Душа молодая В долине далекой Любимого края Росла одиноко Душа молодая. Счастливая Доля Цветы собирала, Веселая Воля Венки ей сплетала; Дыханием розы Резвушку лаская, Дарила ей грезы Весна золотая, И, песням внимая Поэзии нежной, Душа молодая Жила безмятежно. И были ей чужды Печали мирские, И слезы, и нужды, И козни людские. Но...
- Глібов Леонід Іванович Лев-дідуган Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! І ноги трусяться, і очі помутніли – Зовсім нікчемний став; Лежить, одкинув хвіст і смерті дожидає, А ще ричить і зо зла позирає, Неначе хоче настрашить. Минулися вже тії роки. Що...
- Глібов Леонід Іванович Пеня Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає, А іноді ще так крутне: Не можна на людей, так він на біса спхне. Щоб не наскочити на лайку, Я розкажу вам байку. Жив-поживав козак заможний Клим. Вподобавсь він щасливій долі: Де не повернеться, вона усюди з ним – І...
- Глібов Леонід Іванович Щука й Кіт Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала, А Кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала. Раз каже Щука так йому: – Возьми мене мишей ловити.- Дивуючись, кум глянув на куму...
- Глібов Леонід Іванович Вовк і Кіт В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братця! Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться; Проклятий люд з собаками настиг… І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому,- куди не поглядить – Усюди Вовченька недоленька морочить,- Хоч сядь...
- Глібов Леонід Іванович Торбина У темному кутку, де рогачі стояли, Де віник ставили та трісочки складали, Лежать Торбині довелось. Давно її покинув хтось… Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина; Її і в руки не беруть, А іноді і сміттям приметуть. Долежалась-таки Торбина – Настала й їй щасливая година: Хазяїн взяв Повнісіньку червінцями й напхав....
- Глібов Леонід Іванович Лев і Комар Десь там, не в нашій стороні, Під височенною горою, Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав. Здоровий сам, кудлата грива, На пиці широченний ніс,- Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс. Близенько на вербі Комарики дрімали, Тихенько нічки дожидали. Один Комарик...
- Глібов Леонід Іванович У степу Ол. Ам. Тищинському Хоч доля привела у город суєтливий, Добра і зла прикрашений вертеп, Я все-таки люблю сіножаті і ниви, Люблю широкий, тихий, рідний степ. Там ясная зоря, як радість, привітала; Літала на коні там молодість моя; Про щастя, про любов надія там шептала, І любо слухалось, і щиро вірив...
- Глібов Леонід Іванович Дуля І Гуляло море на просторі, З далеких гір туман глядів, Як свічечки, блищали зорі, І місяць весело світив. Була безсонная година; Не спала ніч, ніхто не спав, Не спала тихая долина, Вітрець губатий жартував, Десь деренчав деркач горлатий, Кигикав чайчин голосок, Посвистував кулик дзьобатий, Дзинчав комар, гудів жучок; В гаю...
- Глібов Леонід Іванович Ярмарок Тече, шумить Дніпро славний, Дорога весела: Луги, піски, ліси, гори, Городи і села. Городище стоїть вище, А Власівка нижче; Чого мені в Городище? У Власівку ближче. В Городищі спотикачі, Тини й перелази, А Власівка ярмаркує На рік по три рази; Тут немає перекору, Ми самі хороші,- Гуляй, душа, без кунтуша!...