Глібов Леонід Іванович Мірошник

Мірошник мав хороший млин.
В хазяйстві не абищо він:
Про се гаразд усякий знає,
Хто хлібець має.
Млин у Мірошника був водяний.
Мірошник той Хомою звався,
І був він чоловік такий,
Що не гаразд за діло брався;
А інший раз
Буває дорогий і час.
Вода раз греблю просмоктала…
Ну що ж! Узять би й загатить.
Так ні! Мірошник спить та спить.
Вода ж біжить… ще більш прорвала;
Хомі й за вухом не свербить.
Хто йде, мерщій у млин загляне:
– Ой, Хомо, Хомо, схаменись!
Он скоро вже й води не стане;

/> Піди лиш, брате, подивись! –
А він їх слуха щось не дуже:
– Нехай лиш! Річка – не калюжа;
Води ще стане на ввесь вік! –
З Хоми сміються добрі люде:
– Тоді побачимо, як буде,-
Дурний ти, Хомо, чоловік! –
І справді сталось, як казали:
Вода зійшла – колеса стали.
Злякавсь Мірошник та й біжить
Притьмом до прірви, щоб гатить.
Курей тим часом із десяток
Прийшло напитися води.
Уздрів Мірошник сих паньматок:
– Бач, капосні!. – кричить,- куди!
У мене й так води немає,
Ще й ви сюди?! –
І зо зла палицю хапає…
Шпурнув – та й всіх курей побив.
А

млин стоїть, хоч прірву й загатив;
І що робити — не втямає…
Ні з чим зостався мій Хома:
Води нема й курей чортма.

На світі є такі пани:
Без діла сотні всюди сують,
А за недогарок вони
Людей і лають, і мордують.
(Вони се так, бач, хазяйнують!)…
Та й диво, що у них
Хазяйство піде все на сміх!

1853.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Глібов Леонід Іванович Мірошник

Categories: Твори з української літератури

Links