Глибина і щирість почуттів закоханості, вірності, світлої радості у віршах Тичини

Якось П. Г. Тичина сказав про Т. Шевченка та І. Франка: “…цілий всесвіт їхні душі творчо поглинали – і водночас на всесвіт світили самі…” Подібне можна сказати і про самого П. Тичину. Видатний поет ХХ століття, талановитий, тонкий, оригінальний та, на жаль, майже зовсім неоцінений прозаїк і публіцист, цікавий критик та літературознавець – таким був Павло Тичина. Поступово, але неухильно, поет знаходив свою, тільки йому притаманну, манеру письма. Кожний вірш П. Тичини – це особлива картина, яку читач уявляє собі. Усе передається

за допомогою слів, але результат не можна описати словами:

Десь на дні мого серця

Заплела дивну казку любов.

Я пішов від озерця

Ти сказала мені: “Будь здоров!

Будь здоров, мій любий юначе!..”

Ах, а серце і досі ще плаче.

Я ішов від озерця

Тичина – поет від природи. Його вірші йдуть від душі, у них він вкладає частку себе. Його інтимна лірика вабить читача своєю чистотою почуттів кохання, оригінальністю образного мислення, описом почуттів героя:

О люба Інно, ніжна Інно,

Любові усміх квітне раз – ще й тлінно,

Сніги, сніги, сніги…

Я ваші очі пам’ятаю.

Як музику,

як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Але П. Тичина – не тільки лірик, він ще й живописець. Його твори, які присвячені рідній природі України,- це теж картини. Вони володіють такою ж неповторною глибиною почуттів, як і інтимна лірика.

Я гадаю, що навіть людина, яка ніколи не бачила Вкраїну з її лісами, безкрайніми степами, зрозуміє, що це дійсно дуже гарна країна:

Там тополі у полі на волі

(Захід сонця за обрій поніс)

З буйним вітром свавільним і диким,

Струнко рвуться кудись у далечь.

Але в житті поета були часи, коли треба було писати – Війна. Палають міста і села. Усі піднялись на боротьбу з ворогом. Поезія Тичини теж воювала, ненавиділа, окрилювала. Гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленність у проблеми життя і смерті – ознаки його творчості періоду війни:

Тримайте ж високо звання бійця!

Вперед несіте прапор Перемоги!

Дітей звільняйте, матір і отця!

Як бити ворога – то до кінця

Сами ж бо не впадуть вони під ноги.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глибина і щирість почуттів закоханості, вірності, світлої радості у віршах Тичини