Глибина і щирість переживань ліричного героя в поезії “Contra Spem Spero”
Поезія “Contra Spem Spero”, назва якої у перекладі з латинської мови означає “без надії сподіваюсь”, написана 19-річною Лесею Українкою. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозицію долі – стала на шлях боротьби за перемогу. У поєдинку з підступною хворобою, наперекір зловісним “осіннім хмарам” вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям. Ось чому такою зворушливою радістю струменять рядочки з листа до брата
“Я на гору круту крем’януют Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать”. Наведена в листі строфа може бути заспівом до всієї поетичної Творчості Лесі Українки. Адже письменницька праця – то й справді нелегкий труд (“камінь важкий”). В умовах російського самодержавства, суцільних утисків, заборон і рабської покори (у поезії імперію символічно
Символічним образам, які уособлюють самодержавство (“льодова кора”, “крута, крем’яна гора”, “темна ніч”), протиставлені ті, що символізують визволен-ня (“барвисті квіти”, “весела весна”, “зірка провідна”). Дивовижним чином Леся Українка єднає контрастні символи, які спонукають до міркувань про конечну потребу визвольної боротьби. Особливо характерним у цьому плані є образ “зірки провідної, ясної владарки темних ночей”. Віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом підсилює часто вживане слово “буду”. Віра і надія на кращу долю завжди супроводжували її Твори. Саме з цього приводу поетеса писала: “Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі”.
Поезія “Contra Spem Spero” є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Треба зауважити, що повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою “весну золоту”. А Україна отримала поета, що є національною совістю і національною гордістю.