Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Гімн жіночій красі у творчості І. О. Буніна

Гімн жіночій красі у творчості І. О. Буніна

Навряд чи хтось буде сперечатися, що одні із кращих сторінок бунінської прози присвячені Жінці. Перед читачем з’являються дивні жіночі характери, у світі яких мерхнуть чоловічі образи. Це особливо характерно для книги “Темні алеї”. Жінки грають тут головну роль. Чоловіки, як правило, – лише тло, що відтіняє характери і вчинки героїнь. Бунін завжди прагнув осягти чудо жіночності, таємницю непереборного жіночого щастя. “Жінки здаються мені чимсь загадковим. Ніж більше вивчаю їх, тим менш розумію” – таку фразу виписує він із

щоденника Флобера. От перед нами Надія з оповідання “Темні алеї”: “…у світлицю ввійшла темноволоса, теж чорнобрива й теж ще гарна не за віком жінка, схожа на літню циганку, з темним пушком на верхній губі й уздовж щік, легка на ходу, але повна, з більшими грудьми під червоною кофточкою, із трикутним, як у гуски, животом під чорною вовняною спідницею”. З дивною майстерністю Бунін знаходить потрібні слова і образи. Здається, що вони мають кольори і форму.

Кілька точних і барвистих штрихів – і перед нами портрет жінки. Однак Надія гарна не тільки зовні. Вона має багатий і глибокий внутрішній світ.

Більше тридцяти років зберігає вона в душі кохання до пана, що колись спокусив її. Вони зустрілися випадково в “постоялій світлиці” у дороги, де Надія – господарка, а Микола Олексійович – проїзний. Він не в змозі піднятися до висоти її почуттів, зрозуміти, отчого Надія не вийшла заміж “при такій красі, що… мала”, як можна все життя кохати одну людину. У книзі “Темні алеї” багато інших привабливих жіночих образів: мила сіроока Таня, “проста душа”, віддана коханому, готова заради нього на будь-які жертви (“Таня”); висока статна красуня Катерина Миколаївна, дочка свого століття, що може здатися занадто сміливою і екстравагантною (“Антигона”); простодушна, наївна Поля, що зберегла дитячу чистоту душі, незважаючи на свою професію (“Мадрид”) і так далі. Долі більшості героїнь Буніна складаються трагічно. Раптово і незабаром обривається щастя Ольги Олександрівни, офіцерської дружини, що змушена служити офіціанткою (“У Парижі”), розстається з коханим Руся (“Руся”), помирає від пологів Наталі (“Наталі”). Сумний фінал ще однієї новели цього циклу – “Галя Ганська”. Герой оповідання, художник, не втомлюється любуватися принадністю цієї дівчини. У тринадцять років вона була “мила, жвава, граціозна… надзвичайно, обличчя з русявими локонами уздовж щік, як у ангела”. Але час ішов, Галя подорослішала: “…вже не підліток, не ангел, а дивно гарненька тоненька дівчина… Личко під сірим капелюшком наполовину закрито попелястою вуалькою, і крізь неї сіяють аквамаринові очі”. Жагучим було її почуття до художника, велике і його устремління до неї. Однак незабаром він зібрався виїхати в Італію, надовго, на місяць-півтора. Дарма вмовляє дівчина свого коханого залишитися або взяти її із собою. Одержавши відмову, Галя покінчила з життям. Тільки тоді художник зрозумів, що втратив. Неможливо залишитися байдужим і до фатального зачарування малоросійської красуні Валерії (“Зойка і Валерія”): “…вона була дуже гарна: міцна, ладна, з густим темним волоссям, з оксамитовими бровами, що майже зрослись, із грізними очами кольорів чорної крові, з гарячим темним рум’янцем на засмаглому обличчі, з яскравим блиском зубів і повних вишневих губ”. Героїня маленького оповідання “Комарг”, незважаючи на бідність свого одягу і простоту манер, просто мучить чоловіків своєю красою. Не менш прекрасна і молода жінка з новели “Сто рупій”. Особливо гарні її вії: “…на зразок тих райських метеликів, що так чарівно мерехтять на райських індійських квітах”. Коли красуня напівлежить у своєму очеретяному кріслі, “розмірно мерехтячи чорним оксамитом своїх вій-метеликів”, помахуючи віялом, вона робить враження таємниче прекрасної, неземної істоти:

“Краса, розум, дурість – всі ці слова ніяк не йшли до неї, як не йшло все людське: воістину була вона як би з якоїсь іншої планети”. І які ж виявляються здивування і розчарування оповідача, а разом з ним і наші, коли з’ясовується, що мати цю неземну принадність може кожний, у кого в кишені знайдеться сто рупій! Низка привабливих жіночих образів у новелах Буніна нескінченна.

Але, говорячи про жіночу красу, відбиту на сторінках його добутків, не можна не згадати про Олю Мещерську, героїню оповідання “Легкий подих”. Яка це була дивна! От як описує її автор: “У чотирнадцять років у неї, при тонкій талії і струнких ніжках, вже добре обрисовувалися груди і всі ті форми, зачарування яких ще ніколи не виразило людське слово; у п’ятнадцять вона вважалася вже красунею”. Але головна суть зачарування Олею Мещерською була не в цьому. Всім, напевно, доводилося бачити дуже гарні обличчя, на які набридає дивитися вже через хвилину. Оля була насамперед веселою, “живою” людиною. У ній немає ні краплі манірності або самовдоволеного милування своєю красою: “А вона нічого не боялася – ні чорнильних плям на пальцях, ні обличчя, що стало червоним, ні розпатланого волосся, що ні заголилося при падінні на бігу коліна”. Дівчина немов випромінює енергію, радість життя. Однак “чим прекрасніше троянда, тим швидше вона відцвітає”. Фінал цього оповідання, як і інших бунінських новел, трагічний: Оля гине. Однак чарівність її образа так велика, що і зараз у нього продовжують закохуватися романтики. От як пише про це К. Г. Паустовський:

“О, якби я знав! І якби я міг! Я б усипав цю могилу всіма квітами, які тільки цвітуть на землі. Я вже кохаю цю дівчину. Я здригаюся від непоправності її долі. Я… наївно заспокоював себе тим, що Оля Мещерська – це бунінський вимисел, що тільки схильність до романтичного сприйняття світу змушує мене страждати через раптове кохання до загиблої дівчини”.

Паустовський же назвав оповідання “Легкий подих” сумним і спокійним міркуванням, епітафією дівочій красі. На сторінках бунінської прози є чимало рядків, присвячених сексу, опису оголеного жіночого тіла. Видимо, сучасники письменника не раз дорікали його в “безсоромності” і низинних почуттях. От яку відповідь дає письменник своїм недоброзичливцям: “…як люблю я… вас, “дружини людські, мережа приваблювання людиною”! Ця “мережа” щось воістину нез’ясоване, божественне і диявольське, і коли я пишу про це, намагаюся виразити його, мене дорікають у безсоромності, у низьких спонуканнях… Добре сказано в одній стародавній книзі: “Автор має таке ж повне право бути сміливим у своїх словесних зображеннях любові і осіб її, яких за всіх часів надано було в цьому випадку живописцям і скульпторам: тільки підлі душі бачать підле навіть у прекрасному…”.

Бунін вміє дуже відверто говорити про саме інтимне, але ніколи не переступає ту межу, де вже немає місця мистецтву. Читаючи його новели, не знаходиш навіть натяку на вульгарність або вульгарний натуралізм. Письменник тонко і ніжно описує любовні відносини, “Любов земну”. “І як дружину обійняв і він її, всі її прохолодне тіло, цілуючи ще вологі груди, що пахнуть туалетним милом, очі і губи, з яких вона вже витерла фарбу”. (“У Парижі”). А як зворушливо звучать слова Русі, звернені до коханого: “Ні, погодь, учора ми цілувалися якось безглуздо, тепер я спочатку поцілую тебе, тільки тихо, тихо. А ти обійми мене… скрізь…” (“Руся”).

Диво бунінської прози досягнуто ціною великих творчих зусиль письменника. Без цього немислимо велике мистецтво. От як пише про це сам Іван Олексійович: “… то чудове, несказано-прекрасне, щось зовсім особливе у всьому земному, що є тіло жінки, ніколи не написане ніким. Треба знайти якісь інші слова”. І він знайшов їх. Немов художник і скульптор, Бунін відтворив гармонію фарб, ліній і форм прекрасного жіночого тіла, оспівав Красу, що втілилася в жінці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Аналіз вірша Бодлера “Гімн красі” Гімн красі Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні В твоєму погляді – покара і вина, Безумні злочини й діяння благородні; Захмелюєш серця, подібно до вина. В твоєму погляді – і присмерк, і світання, Як вечір грозовий, приносиш аромат. Німим стає герой з твого причарування, І сміливішає дитина...
  2. Твір О. Довженка “Зачарована Десна’ – гімн красі й духовній насназі людини То лиш одне обличчя одиноке Довженка Олександра. Він, як міг, Людей виносив на плечах своїх, Із болями, із смутком, із пожаром, Із тюрмами вночі, із свистом куль, Із голодом, розлуками важкими. А. Малишко Кіноповість “Зачарована Десна” писалася Довженком “у стіл”, т – 5то без сподівання на надрукування, не для видавництва....
  3. Твір О. Довженко “Зачарована Десна” – гімн красі й духовній насназі людини Від Сосниці, від чарівної Десни починалася дорога Олександра Довженка до планети, до людини, про яку він так натхненно думав, для якої так самовіддано творив. Саме в змалюванні людей, дорогих і рідних із дитинства, що вчили та виховували його, наставляли не правильний життєвий шлях, відобразилися велич та широчінь Довженкової душі, що...
  4. Тема кохання у творчості І. О. Буніна У своєму висвітленні теми кохання, Бунін розкривається як людина дивного таланта, тонкий психолог, що вміє передати стан душі, пораненою любов’ю. Письменник не уникає складних, відвертих тем, зображуючи у своїх оповіданнях самі інтимні людські переживання. Протягом сторіч багато художників слова присвячували свої добутки великому почуттю кохання і кожний з них знаходив...
  5. Тема любові у творчості И. А. Буніна Трагедія й поезія любові оспівані А. И. Буніним у багатьох добутках. Надовго залишаються в пам’яті читача “Сонячний удар” і “Легкий подих”, “Митина любов” і, звичайно, збірник оповідань “Темні алеї”. Прекрасні жіночі образи, глибокий психологізм автора, проникнення в таємниці Алл С о ч. Р У людської душі, ніжність і тремтливість почуття,...
  6. Етапи життя і творчості І. О. Буніна “Російським класиком рубежу двох сторіч” назвав Буніна К. Федін. Бунін був найбільшим майстром російської реалістичної прози і видатним поетом початку XX століття. Письменник-реаліст бачив і неминуче руйнування, і запустіння “дворянських гнізд”, настання буржуазних відносин, що проникали у село, правдиво показав темряву і відсталість старого села, створив багато своєрідних, що запам’ятовуються...
  7. Тема народу й інтелігенції у творчості И. А. Буніна Тема народу й інтелігенції, криза патріархального російського села кінця XIX століття, моральна відповідальність інтелігенції за положення народу – ці проблеми не могли не хвилювати И. А. Буніна, як і багатьох російських письменників, його сучасників. В 1893 році Бунін написав оповідання “Танька”, один з перших, де піднімаються перераховані вище проблеми. На...
  8. ЧиМожна затверджувати, що у творчості И. А. Буніна “більша любов немов би несумісна зі звичайним нормальним життям”? ЧиМожна затверджувати, що в класичній літературі є всі відповіді на сьогоднішні питання? Реальне життя завжди різноманітніше й складніше будь-яких подань про неї. Але адже настільки ж вірно й те, що кожне знову при покоління, щоходить, читає класикові й знаходить близьке собі й своєму часу, а часом і просто дивується її...
  9. ТВІР ПО ТВОРЧОСТІ И. А. БУНІНА И А. И. КУПРИНА ТВІР ПО ТВОРЧОСТІ И. А. БУНІНА И А. И. КУПРИНА И. А. Бунін і А. И. Куприн у своїх добутках зачіпають і розкривають багато тем, але одна з найважливіших – це тема любові. Звичайно ж, автори по-різному описують це світле почуття, знаходять його нові грані й прояви, але ми можемо...
  10. Системний підхід до вивчення творчості Буніна у школі Перегляд змісту програми з зарубіжної літератури за ред. Д. В. Затонського, К. О. Шахової та Є. В. Волощук для 11 класу, співставлення його зі змістом публікацій у Науково-методичних виданнях за останнє десятиліття, аналіз власного досвіду, як педагогічного, так і, насамперед, читацького призвели до висновків, що однією з недостатньо розроблених у...
  11. Російське село у творчості И. А. Буніна 1. Коротка біографія А. И. Буніна. 2. Багаті традиції російської літератури. 3. Образ улюбленої батьківщини впроизведениях. 4. Переживання за “душу російської людини”. 5. “Село”. Реальність і вбогість. 6. Переживання письменника за майбутнє Росії… Росія?.. Так вона вся – село… И. А. Бунін И. А. Бунін – один із представників російської...
  12. “Теперішній письменник – те ж, що древній пророк: він бачить ясніше, ніж звичайні люди” (А. П. Чехов). “Своєрідні сплетення росіянці душі” у творчості И. А. Буніна 1. И. А. Бунін – яскрава творча індивідуальність. 2. Оповідання “Антоновські яблука” – це оповідання про російську природу й справжню російську людину. 3. Своєрідність національної душі. Все своє життя Й. А. Бунін служив російській літературі. Вихований насамперед на Пушкіні, якого він боготворив, і, що вбрав у себе найкращі традиції інших...
  13. Тема природи в поезії “срібного століття” (на прикладі творчості И. А. Буніна) Визнання й популярність Бунін придбала як прозаик, але значне місце в його творчості завжди занімала поезія. Він почав з віршів і писав вірші до кінця своїх днів. В 1901 році вийшов збірник віршів “Листопад”, у який увійшли кращі вірші з ранньої поезії Буніна. Лейтмотив збірника – елегійне прощання з минулим....
  14. Що в красі людини є найціннішим Людина ніколи не стане зрозумілою. її внутрішні і зовнішні якості завжди індивідуальні. У зовнішній красі найкрасивішим і найціннішим є обличчя. Саме на ньому знаходяться органи слуху, зору, смаку, нюху. Його ми не можемо закрити повністю, щоб оберегти від зовнішніх подразників. Очі – найкрасивіші органи всієї людини. Вдивляєшся у деякі і...
  15. “Життя не в красі, а краса в житті, в любові – ось в чому” Багато людей надзвичайно сміливо і відчайдушно стверджують про те, що краса може врятувати світ, і що вона дуже важлива в житті. Однак питання краси всього світу і життя людини аж ніяк не настільки очевидне і зрозуміле. З одного боку, кожна людина шукає і знаходить щось красиве у своєму житті. З...
  16. Гімн людському інтелектові (за новелами Едгара По “Золотий жук”, “Вбивство на вулиці Морг”) І. Моє ставлення до детективних оповідань (читаю із захопленням, цікаво стежити за вчинками героїв, спостерігати за логікою розкриття таємниць, вражають можливості людського розуму). ІІ. Засновник детективного жанру – Едгар По (майстер захоплюючої фантастичної новели, сміливі гіпотези і припущення; відчуття напряму розвитку наукової думки майбутнього, не відступаючи від логічних законів дійсності;...
  17. Гімн людському інтелектові (за новелами “Золотий жук”, “Вбивство на вулиці Морг”) Американця Едгара По по праву вважають засновником детективного жанру, майстром захоплюючої фантастичної новели. Основою більшості його оповідань є сміливі гіпотези і припущення. Письменник мав надзвичайну здатність відчувати, в якому напрямку може розвиватися наукова думка майбутнього, і, не відступаючи від суворих логічних законів дійсності, творив свої фантастичні оповідання так, щоб вони...
  18. Гімн людському інтелектові за новелами Е. По “Золотий жук”, “Вбивство на вулиці Морг” Американця Едгара По по праву вважають засновником детективного жанру, майстром захоплюючої фантастичної новели. Основою більшості його оповідань є сміливі гіпотези і припущення. Письменник мав надзвичайну здатність відчувати, в якому напрямку може розвиватися наукова думка майбутнього, і, не відступаючи від суворих логічних законів дійсності, творив свої фантастичні оповідання так, щоб вони...
  19. Гімн любові в повісті Купріна “Олеся” Познайомившись із творчістю А. І. Куприна, я відзначила для себе основну тему його добутків – це оспівування чистої, непорочної, великодушної любові. Я перевернула останню сторінку повести “Олеся” – моєї улюбленої повісті А. І. Куприна. “Олеся” глибоко торкнулася мене, я вважаю цю повість гімном найбільшої, чистої любові, що, на мій погляд,...
  20. Аналіз оповідання И. А. Буніна “Пан із Сан-Франциско” Аналіз оповідання И. А. Буніна “Пан із Сан-Франциско”. Дія оповідання відбувається на великому пасажирському кораблі, що робить подорож з Америки в Європу. І під час цієї подорожі головний герой оповідання, літній пан із Сан-Франциско вмирає. Здавалася б пересічна справа, нічого особливого. Що ж залучило в цій історії автора? В оповіданні...
Гімн жіночій красі у творчості І. О. Буніна
«
»