Героїня лірики А. А. Фета

Найбільшою любов’ю всього життя Фета була Марія Лазич. Але їхня доля зложилася нещасливо. Вони розсталися, і Марія покінчила життя самогубством, упустивши запалений сірник, від якої зайнялося її плаття. Це нещастя наклало на життя й творчість поета незгладимий відбиток

Вірші, у яких є присутнім “вона”, овіяні трагічністю й тугою. Разом з Марією Лазич загинув і його ідеал, що звучав тепер тільки у віршах – спогадах про неї. Вірш “На зорі ти її не буди…” овіяно чистою, щирою, ніжною любов’ю до коханої. На зорі ти її не буди,

На зорі вона солодко так спить; Ранок дихає в їй на груди, Яскраво пышет на ямках ланіт

У цьому чотиривірші нарівні з “нею” діє Природа. Поет ужив анафору “на зорі” з метою показати, як нерозривні для нього любов і природа. Ранок у Фета оживлено, воно дихає на груди, тобто в серця дівчини. У жінці Фета найбільше залучали волосся: И, чернеясь, біжать на плеча Коси стрічкою з обох сторін

Цікаво тут те, що поет пише не про чорні коси, а про те, що вони, чернеясь, біжать. Ця лірична зухвалість винайдена Фетом, щоб показати їх переливчатость, пластичність, м’якість. Стежачи за розвитком сюжету, ми виявляємо

місяць

Місяць, як відомо, – символ розлуки, і вона часто присутня у віршах про “неї”. І чим яскравіше грав місяць, И чим голосніше свистів соловей, Усе блідни ставала вона, Серце билося больней і больней. Цей чотиривірш навіває смуток, навіть страх. Ніж яскравіше розпалювався місяць, тим їй ставало гірше. Начебто, умираючи, вона йшла усе далі й далі. Вірш “Ні, я не змінив

До старості глибокої…” не описує й не показує того, до кого воно звернено. Але з рядків вірша ми розуміємо, що воно присвячено Марії Лазич.

Ні, я не змінив. До старості глибокої Я той же відданий, я раб твоєї любові. Ми бачимо, що до кінця життя Марія Лазич залишилася його єдиною любов’ю. В іншому вірші – “Сіяла ніч. Місяцем був повний сад; лежали…

” – поет теж уболіває про втрату коханої. І знову тут є присутнім місяць. Але цей вірш зв’язує крім природи ще й музику, невід’ємний компонент у житті й творчості поета

Ти співала до зорі, у сльозах знемагаючи… Приголомшлива, мабуть, була пісня, раз вона плакала, виконуючи неї. І от знову звучить мотив часу. Роки пройшли, а Фет як і раніше любить тільки її одну, єдину й неповторну: И багато років пройшло, томливих і нудних, И от у тиші нічний твій голос чую знову, И віє, як тоді, у подихах цих звучних, Що ти одна – все життя, що ти одна – любов

Фета завжди тягло до прекрасного, гармонійному, чого не вистачало в його реальному житті. Тому його творчість часто йде в далекі античні часи в пошуках цієї гармонії й краси. Вірш “Вакханки” описує дівчину жагучу, живу, гарну. Давньогрецьке свято, на якому люди наряджалися й поводилися, як дикі, залучав Фета своєю природною простотою, природністю, втраченої ‘сучасним миром

Закинувши голову, Алл С о ч. Р У с посмішкою опьяненья, Прохолодного вона шукала дуновенья, Начебто волосся вже починали палити Гарячим золотом їй троянди пишних плечей. Тут ми зустрічаємо безліч метафор. Наприклад, “троянди пишних плечей”. Незвичайне зіставлення плечей із трояндами дає нам зрозуміти, що тіло цієї вакханки є частиною природи, шикарними, прекрасними трояндами. Тут же ми зустрічаємо улюблений мотив жіночої лірики Фета – волосся

Вони обпалюють молоду дівчину, і вона хоче освіжитися. Вогонь, що є основним мотивом фетовской лірики, проникнув навіть у таку невогненну річ, як волосся. Інтерес до античної Теми не залишає Фета й далі. Він створює прекрасний вірш “Діана”. Цей вірш навіяний надією на пожвавлення мра-, мірного ідеалу

Поет так бажає Воскресіння богині, що йому вже здається: Гойднувся на воді богині ясний лик. Поет чекає, що от зараз вона “піде із сагайдаком і стрілами”. Але нічого не відбувається. Всі як і раніше спокійно й недвижимо.

Але мармур нерухомий Білів переді мною вродою незбагненної. Ідеал Фета не ожив, і він залишився у своєму похмурому світі, продовжуючи мріяти про прекрасному й незбагненному. Цікавий вірш Фета “Свіжий і запашний твій розкішний вінок”. Воно несе в собі радість, хоча це й не властиво ліриці поета про “неї”. Свіжий і запашний твій розкішний вінок, Усіх у ньому квітів пахощів чутні, Кучері твої так рясні й пишні, Свіжий і запашний твій розкішний вінок


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Героїня лірики А. А. Фета