Героїчний епос

Так показує дослідження розвитку культури різних народів, кожна нація в добу свого виникнення і становлення створювала героїчний епос, в якому увіковічнювала славні героїчні вчинки народних улюбленців-героїв. Високохудожніми зразками героїчного епосу, що посідають видатне місце у світовій народній поезії, вважають старогрецькі “Іліаду” та “Одісею”, карелофінську “Калевалу”, ірландські саги, англосаксонський “Беовульф”, давньонімецьку “Пісню про Нібелунгів”, французьку “Пісню про Роланда”, іспанську

“Поему про Сіда”, а також найбільший у світі за обсягом киргизький героїчний епос “Манас”, вірменський епос “Давид Сасунський”, сербські епічні пісні та ін.

“Кожен поетичний епос, – як справедливо зазначає Г. Нудьга, – це значною мірою творче обличчя народу, вияв давності і зрілості його духовного життя, ознака того важливого етапу розвитку, який називають самосвідомістю, розумінням свого місця в світовій історії…”.

Свій національний епос, який став історичним свідченням зрілості нації, її здатності відчувати власне значення у всесвітній історії, витворив і український

народ. До нього можна віднести найдавніші за походженням, тому й найменше відомі в сучасну епоху, билини та більш пізні жанри – Думи та історичні пісні. Це – епічно-ліричні Твори, переважно героїчного, рідше – соціально-побутового характеру. Хоча вони багато в чому (особливо за змістом, тематикою, деякими елементами поетики та художнього вислову) подібні, все ж кожен з цих жанрів має свої жанротворчі чинники, властиві лише йому поетичні прийоми, тому вони суттєво відрізняються, тому їх слід розглядати окремо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Героїчний епос