Герої феєрії М. Метерлинка “Синій птах”

Тильтиль і Митиль – маленький хлопчик у костюмі Хлопця-з-Пальчика, його молодша сестричка в плаття Червоної Шапочки. Через костюми героїв Перро автор прагне привернути увагу до казкової стихії п’єси. Образ дитини досить часте явище в драматургії Метерлинка. Причому, як правило, це символ, що має, за спостереженням Б. И. Зингермана, два значення: символ невідання, безвинного, безпомічного страждання й образ чистих надій, звернених у Майбутнє, до щасливих, що не родились ще поколінням. Разом з тим Тильтиль і Митиль цілком живі діти, без навмисного

символічного фарбування. Вони, як і багато їхніх однолітків, радуються подарункам, чекають свят, особливо Різдва, люблять насолоди й ігри. Але їхній батько всього лише бідний дроворуб, тому Тильтиль і Митиль тільки в мріях з’їдають по “четирежди дванадцятьох” тістечок, не забувши при цьому поділитися один з одним. Вони дійсно дуже милі, добрі, товариські й добре виховані діти

Один раз під Різдво з’явилася до них фея й відправила їх у подорож по дивних місцях. Чи то це відбувалося в мріях, чи те в сні, а може бути, і насправді трапилося, але на настійну вимогу цієї дивної феї й з її чудодійним

алмазом у руках Тильтиль і Митиль пішли шукати Синій птаха, що повинна допомогти видужати захворілій внучці феї. Вони побували в чарівному світі, де діють не предмети й речовини, а їхньої душі – душу Сахара, душа Води, душу Годин і т. д. Вони відвідали Країну спогадів, де зустрілися зі своїми Бабусею, Дідусем, що вмерли в дитинстві братиками й сестричками, поговорили з Лазоревими дітьми із Царства Майбутнього. Але Синього птаха так і не знайшли. І це не дивно: у всіх цих чудесних місцях Синього птаха – символу щастя – бути не могло. Цей дивовижний птах завжди перебуває поруч. Головне – вчасно розглянути її.

Тильтиль не роздумуючи, віддає свою горлицю, що давно вже живе в клітці в нього в кімнаті, хворий сусідській дівчинці, і горлиця стає синьої. Подарувавши щастя ближньому, Т. і сам починає все бачити по-іншому – більше гарним, новим, значним. Горлиця, ставши синьої, виривається з рук дівчинки-сусідки й летить. “Нічого, не плач, я її піймаю”, – заспокоює дівчинку Т. Він звертається до глядачів (або читачам): “…якщо хто-небудь із вас неї знайде, то нехай принесе нам – вона нам потрібна, щоб стати щасливими в майбутньому…” Безсумнівно, що й сам Т. постарається дотримати обіцянки й разом зі своєю сестрою знову відправиться в похід за Синім птахом. Герої повернулися зі своєї чудової подорожі повзрослевшими й помудревшими. Вони зрозуміли, що щастя – не у володінні Синім птахом, а в неї пошуку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Герої феєрії М. Метерлинка “Синій птах”