Фабула твору Моріса Метерлінка “Синій птах”

Фабула твору казково проста: однієї передріздвяної ночі до хатинки дроворуба, в якій знаходяться двоє дітей – хлопчик Тільтіль та дівчинка Мітіль, – навідується стара сусідка Берленго, у якої захворіла онука. На очах у дітей вона перетворюється на фею Берюліну. На прохання феї діти вирушають на пошуки Синього птаха, символу щастя, який має допомогти хворій дівчинці. За порадою і з допомогою феї вони шукають його у чарівній країні, їхня подорож насичена фантастичними пригодами, труднощами, переживаннями, але щастя вони знаходять не в казці,

а під дахом своєї оселі, куди повертаються після захоплюючої мандрівки.

Діти не принесли Синього птаха, але дівчинка одужала після того, як Тільтіль подарував їй свою горличку. Горличка, щоправда, втікає, але це не позбавляє дітей відчуття щастя і радості.

П’єсафеєрія нагадує чарівне, казкове видовище, що вимагає яскравої постановки та сценічних ефектів.

Твір Метерлінка має специфічну зовнішню композицію, посвоєму також символічну. Символічною в цьому випадку є навіть невидима зорієнтованість автора на вічність. Дванадцять картин п’єси, які об’єднані у шість дій, наштовхують дослідників твору

на думку про кількість пісень у класичних поемах. (” Енеїда ” Вергілія поділена саме на 12 пісень, така ж їх кількість і в поемах Мільтона – англійського класика XVII століття.)

У побудові твору застосовується конструкція так званої “подвійної рами”: події, що відбуваються уві сні (основний сюжет), ніби загорнені в реальність. Саме в такій структурі наочно проявляються два вище згадувані плини життя – “справжній” і “реальний”.

Особливістю п’єси є, власне кажучи, двоплановість її сюжету – реальне у творі співіснує з казковим. Елементи двох сюжетів є дотичними. Таке явище, не надто ускладнюючи загальне розуміння твору, є досить складним у деяких моментах літературного аналізу. Експозицію першого сюжету – реального – становить опис будиночку дроворуба та знайомство з персонажами – хлопчиком Тільтілем і дівчинкою Мітіль, умовами їхнього життя. Дія відбувається у Різдвяний вечір, але Санта Клаус не принесе їм подарунків, бо їхня мати “не встигла піти за ним у місто”. “…Сьогодні вночі він прийде до багатих дітей”, – зауважує Тільтіль. У цьому випадку спостерігаємо реальність життя без будьяких символів. Це життя в бідності. Найбільше Мітіль дивує не краса ялинки, яку вони бачать у вікні будинку багатіїв, а той факт, що багаті діти не голодні. Але Тільтіль знаходить подитячому логічне пояснення цієї причини: “бо вони можуть їсти, коли захочуть…”

Зав’язкою реального плану є поява старої сусідки і її розповідь про хвору онуку. Надалі до зав’язки реальної картини приєднується експозиція Казки, яку становить чарівне перетворення старої сусідки Берленго на фею Берюліну. Поясненння феєю “справжнього” стану деяких речей (“справжнього”, за філософією автора, власне, ідей М. Метерлінка про приховану дійсність), є зав’язкою казки і становить ідейну основу твору. Поява Душ Тварин, Предметів і Станів і відбуття персонажів у потойбіччя завершують казкову зав’язку.

Обидві експозиції і зав’язки знаходяться в межах першої картини першої дії.

Розвиток дії (казкової) складає подорож дітей чарівною країною. Там вони зустрічаються з давно померлими бабусею і дідусем, братиками і сестричками. Під час перебування в потойбіччі (за визначенням м. Метерлінка, у “справжньому” світі) вони переживають масу пригод. Діти знаходять кільканадцять птахів, але всі вони або гинуть, або виявляються не такими, як потрібно. Одночасно з дітьми в розвитку дії беруть активну участь Тварини, Предмети і Стани.

Кульмінацією казкової дії є прощання дійових осіб, а її апогеєм – слова Душі Світла:”… В мене нема голосу. В мене є лише сяйво, але Людина його не чує. Я ж не сплю над Людиною до кінця її днів…Пам’ятайте: я розмовляю з вами кожним місячним променем, кожною зірочкою, що дивиться на вас, кожним світанком, кожною лампою, що світиться, кожним вашим чистим і ясним помислом…”

Розв’язкою казкового сюжету є виражене в ремарці повернення дітей додому.

Реальний сюжет продовжується в останній – дванадцятій картині п’єси. Розвиток дії в реальності становить пробудження дітей і їхня зустріч з батьками. Кульмінацією є картина зустрічі дітей з сусідською дівчинкою, яка дивним чином одужала, і втеча дуже схожої на синього птаха горлиці.

Розв’язкою реалістичного плану сюжету є обіцянка Тільтіля зловити горлицю і його звернення до глядачів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фабула твору Моріса Метерлінка “Синій птах”

Categories: Нові твори

Links