Герой серії романів Д. Голсуорсі “Сага про Форсайтах”
Сомс Форсайт представник численної, процвітаючої, респектабельної сім’ї Форсайтов, цієї опори Англії, у чому вони незмінно переконані й що в сутності правда, тому що саме Форсайти (якщо розуміти їх як якийсь узагальнений образ) з їхнім почуттям власності, чіпкістю й життєвою стійкістю забезпечили процвітання країни часів королеви Вікторії
До англійських видань “Саги” звичайно додається намальоване Голсуорсі родовідне древо сім’ї, що веде рід від “гордого Доссета Форсайта” (фігури майже міфічної), що происходили з Дорсетшира,
Сомс Форсайт належить до третього покоління сім’ї й, імовірно, найбільшою мірою виражає її дух – дух власництва, що характерний для всіх Форсайтов, хоча вони не люблять у цьому визнаватися. Їхня загальна пристрасть до накопичення й прагнення постійно щось здобувати, будь те нові компанії, удома або картини, викликає в автора “Саги” роздратування, що він і не приховує. Але крім цього викривального пафосу, зм’якшеного іронією й тонким гумором Голсуорсі, у романі є й інша тема, може бути, більше важлива – “набіги Краси й зазіхання Волі на мир власників”, як формулює її сам автор
От чому виконаний здорового глузду, стриманий С. втрачає голову побачивши юної красуні Ирэн, раз за разом робить їй речення й домагається нарешті її згоди, обіцяючи відпустити, якщо шлюб виявиться невдалим. Чарівність і краса Ирэн настільки незвичайні й притягальні, що навіть викликають підозри в обережних Форсайтов: в Ирэн є щось чужорідне, якась сила, здатна, як їм смутно представляється, зруйнувати їх стабільний і врівноважений мир. І вони виявляються праві: Ирэн закохується в архітектора Босини, що заради її забуває про свою наречену, кузину З.
З погляду Форсайтов, відбувається щось немислиме – Ирэн нагадує чоловікові про його обіцянку відпустити її, вона хоче залишити забезпечене життя й піти до жебрака, не маючи до того ж ні гроша власних грошей. Дружина, що С., незважаючи на всю свою любов, розглядає як коштовне придбання для колекції, щось начебто дорогої картини або унікальної порцеляни, раптом проявляє самостійність, заявляє про свої бажання. Поводження С. у цій ситуації важко назвати джентльменським. Він бореться за те, що вважає своїм законним правом, не піклуючись про почуття Ирэн, і закінчується всі трагічно: Босини гине, випадково або навмисно догодивши в тумані під колеса омнібуса, Ирэн залишає будинок С., ідучи в нікуди, не маючи ні друзів, ні пристановища. Лише через Дванадцять років С. з нею розведеться, жениться знову, щоб одержати спадкоємця, але щораз зустріч із Ирэн буде будити в ньому спогаду про давній, так і не забутої пристрасті. “Набіги Краси” не пройдуть для нього даром.
Однак у міру розвитку оповідання Сомс Форсайт викликає усе більше співчуття й розуміння в читачів. Міняється час, проходять війни (спочатку англо-бурська, а потім перша світова), умирає стара королева Вікторія; покоління 20-х років, до якого належить і дочка С. Флер, метається в пошуках змісту цього нестійкого життя, і тільки З, залишається колишнім – стриманим, гранично чесного, виконаного достоїнства, незмінним у світі, що втратив орієнтири. Місце Ирэн у серце С. зайняла Флер, обожнена дочка, заради якої він і живе, не поступаючись, втім, своїми поглядами й принципами. І вмирає Сомс Форсайт рятуючи найдорожче, що є в нього в житті, – дочка. “Прямо герой”, – говорить про нього його шофер Ригэ. Ця епітафія виражає й почуття автора, і почуття читачів, що прощаються із С., якому уготовано місце на старому сільському цвинтарі біля його заміського будинку, серед яблунь і тисів
(2 votes, average: 3.50 out of 5)