Герой нашого часу характеристика образа Максим Максимич

ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. із предисл.

– 1841) Максим Максимич – штабс-капітан, одне з головних діючих осіб роману. Він виконує функції оповідача й самостійного персонажа, протипоставленого Печорину. М. М. на відміну від інших героїв, крім Печорина, бере участь відразу в декількох повістях (“Бела”, “Максим Максимич”, “Фаталіст”).

М. М. – теперішній “кавказець” не в приклад Печорину, Грушницкому й іншим офіцерам, лише волею случаючи занесеним на Кавказ. Він служить

на Кавказі давно, добре знає його природу, місцеві звичаї, вдачі, психологію горців. У М. М. немає ні романтичної пристрасті до Кавказу, ні зневаги до горянських народів У якімсь змісті йому, носію патріархальної свідомості, горці навіть більше зрозумілі, чим рефлектирующие співвітчизники типу Печорина. У М. М. золоте серце й добра душа; він цінує щиросердечний спокій і уникає пригод; на першому місці коштує для нього борг, але з підпорядкованими він не лагодиться й поводиться по-приятельському.

Командир і начальник беруть гору в ньому на війні й тільки тоді, коли підлеглі, по його розумінню, роблять дурні

вчинки. Сам М. М. свято вірить у дружбу й готовий зробити повага кожному людині Позбавлений особистісної самосвідомості, як би не виділений з “природного” миру, М. М. сприймає Печорина й Вулича як “дивних” людей. Йому неясно, чому Печорин нудьгує, але зате він твердо знає, що з Белой той надійшов недобре й неблагородно. Ще більше уражає самолюбство М. М. та холодна зустріч, який “нагородив” його Печорин після довгої розлуки.

По поняттях старого штабс-капітана, люди, що прослужили разом, стають чи ледве не рідними. Тим часом Печорин зовсім не хотів скривдити М. М. ; просто йому не про що говорити з людиною, який він ніколи не вважав своїм другом. Завдяки М. М. виявляються й сильні, і слабкі сторони печоринского типу – розрив з патріархально-народною свідомістю, самітність, розгубленість молодого покоління інтелектуалів Але й сам М. М. теж виявляється самотнім і приреченим. Його мир обмежений і позбавлений складної гармонії, а цілісність характеру “забезпечена” нерозвиненістю почуття особистості.

Зміст зіткнення М. М. і Печорина не в перевазі й перевазі особистого початку над патріархально-народним або патріархально-народного над особистим, а в їхньому драматичному розриві, у бажаності зближення й руху ксогласию.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Герой нашого часу характеристика образа Максим Максимич