“Герой нашого часу” – роман про долю покоління
З 1838 по 1840 рік М. Лермонтов під враженням кавказького життя написав 5 повістей, абсолютно різних за сюжетом і пов’язаних між собою лише образом головного героя Григорія Печоріна – російського офіцера, який служить на Кавказі. Ці повісті письменник об’єднав у романі “Герой нашого часу”, який побачив світу 1840 році. Назва роману викликала нерозуміння і навіть обурення багатьох читачів: як можна таку аморальну людину, якою є Григорій Печорін, називати “героєм нашого часу”? Хіба можна в такому непривабливому вигляді показувати
Про свій час і своє покоління з гіркотою Лєрмонтов писав у вірші “Дума”: “Печально я гляжу на наше поколенье! Его грядущее – иль пусто, иль темно…”. А Олександр Герцен про це ж покоління, до якого належав Лермонтов і його герой Печорін, говорив так: “Ми займаємося усім: музикою, філософією, коханням, військовим мистецтвом, містицизмом, аби тільки розважитися, щоб забути про пригнічуючу нас велику пустоту”. Два сучасники практично однаково характеризують свій – 30і роки XIX століття – “темінь і порожнеча”.
Головною проблемою роману М. Лермонтова “Герой нашого
У передмові до роману М. Лермонтов заявляє про те, що відмовляється від романтичних вигадок і створює реалістичний образ Григорія Печоріна, у якому узагальнює типові риси молодого покоління свого часу, тобто 30х років XIX століття.
“… хвороба визначена, а як ЇЇ вилікувати – це вже бог знає!” – так закінчує автор свою передмову. І дійсно, керуючись принципом художнього об’єктивізму, Лєрмонтов у романі не оцінює свого героя та його вчинків, не дає жодних рекомендацій щодо виправлення людських вад.
Очевидно, письменник хотів, щоб читачі самі зробили свій вибір: засудити чи зрозуміти Григорія Печоріна, замислилися над його долею та причинами неможливості бути щасливим; самі визначили ознаки “хвороби” покоління та поміркували щодо можливого Її “лікування”. Це ті основні питання, відповіді на які ми шукатимемо протягом декількох уроків, знайомлячись з романом М. Лермонтова “Герой нашого часу”.
Ми побачили, наскільки суперечливим є Григорій Печорін. Нам важко пояснити мотиви його вчинків, особистість його здається дуже загадковою. Можливо, це тому, що читачі вперше знайомляться з героєм зі слів Максима Максимовича. Вони не можуть спостерігати за внутрішнім психологічним станом героя, його думками, переживаннями. Звідси і безліч запитань, які хочеться поставити Печоріну. Прізвище Печорін походить від назви північної річки Печори. Ця річка знаходиться неподалік іншої річки – Онєги. Як ви гадаєте, чи випадково Лєрмонтов дав своєму героєві таке прізвище? Що ви побачили спільного в образах Печоріна та Онєгіна? Чим вони відрізняються? Онєгін мав більше можливостей для самореалізації. Ми пам’ятаємо, як для селян “ярем он барщины старинной оброком легким заменил”, знаємо про його “мечтам невольную предан ность”, про бесіди з Пушкіним на, можливо, політичні Теми на березі Неви, Та й фінал твору Пушкіна залишився відкритим: можемо уявити, що Онєгін знайде своє призначення у служінні людям і вийде з декабристами на Сенатську площу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)