Герой драми В. Гюго “Рюи Блаз”
Рюи Блаз служить лакеєм у верховного судді маркіза Саллюстия, що його принижує й мучить. Він із захватом згадує про дні далеких і щасливих: “Нам були радістю й голод і нестаток, коли я мерзнув узимку, мав лише хліб і воду, а даху не мав – зате мав волю! У ті часи ще я людиною був”. Страждання героя збільшуються його любов’ю до королеви. На очі їй Рюи Блаз звичайно, не показується, відіграючи роль незримого доброго ангела: довідавшись, що королева нудьгує по фіалках, він щодня ходить за дві милі, щоб нарвати для неї квітів
У цій драмі
Рюи Блаз якого тепер усі називають доном Цезаром, одержує посаду кур’єра короля, а потім його роблять міністром,
Рюи Блаз вирішується зізнатися королеві у своїй любові: “Любити вас видали, з мороку – моя доля, і я вас пальцем би торкнутися не посмітив”. Звичайно, на такі слова важко не відповісти взаємним визнанням
Скориставшись цим, дон Саллюстий заманює королеву в будинок до Р. Б. И тут герой уже на ділі доводить, що на його слово можна покластися, що королева не помилилася, доручивши йому турботу про свою честь. Спочатку він сам зізнається їй у тім, ким є насправді, потім убиває дона Саллюстия й, переконавшись, що королеві більше нічого не загрожує, випиває отруту
Гюго в передмові до п’єси написав, що хотів огорнути “Рюи Блаза” вечірніми сутінками. Дійсно, тут показаний сутінковий мир, у якому тріумфує егоїзм і дрібна себелюбність, мир, у якому немає місця таким гідним, яскравим людям, і тому Рюи Блаз у ньому зайвий