Заграва над Каффою

– Треба нам пошарпати Каффу, – сказав Сагайдачний, від чуваючи ту тишу, коли промовець убирає в себе всі погляди і юрба не сміє дихнути, щоб не пропустити жодного слова. – Каф – фа – це місце кляте, де земля не родить, бо солона вода від наших сліз, де щодня продають крамарі наших братів за море і зсипають у скрині зароблене на них золото. Тим кривавим золотом виповнена Каффа, як море водою. Женуть ногайці на продаж наших братів, а крамарі потирають собі руки й підраховують майбутні бариші.

Промова Сагайдачного справила величезне

враження на козаків. Так говорив він і торік, і позаторік перед своїми блискучими походами. Щоразу, висловивши свою думку, Сагайдачний навмисно замовкав, щоб кожному здавалося, ніби він прийшов до такого самого висновку самотужки. І щоразу, приставши до гетьмана, козацтво поверталося, обкурене порохом і славою, від якої йшла обертом не одна молодецька голова. Звикли Козаки вірити в розум Сагайдачного й мимоволі підпадали під вплив його авторитету.

Ударили срібні сурми оркестру, наче заспівало сонячне проміння свого звитяжного південного співу. Коли замовкли їхні голоси й ущухли крики, довго ще лунало в горах за

Дніпром:

– На Каффу!!! Веди на Каффу!!!

Увесь день простояли козацькі чайки на височині каф-фських берегів. Чорним маком розсипалися по хвилях, але ані мешканцям узбережжя, ані морякам із кораблів не спало на думку придивитися, що це за чорні крапки розсипалися на обрії в сліпучому блиску сонячних іскор. А коли сонце схилилося до

Заходу й море стало бузковим, козаки почали повільно підтягуватися до берегів і обстрілювати ворожі мури.

Канонада посилювалася, стала такою частою й рівною, наче Каффа перетворилася на велетенський казан або на жерло вулкана, де скипає й клекоче розтоплена лава.

Цитадель не здавалася. Усі Дванадцять веж і чотири брами вищирилися на козаків гарматними стволами, і після першого нападу козаки відступили, утративши понад сто побратимів. Доводилося розпочати справжній бій і облогу. Сагайдачний залишив біля веж невеликі загони, а головний удар скерував проти цитаделі, бо поки вона не впаде, Каффу не можна вважати взятою.

Козаки бились одчайдушно й приставляли до мурів нашвидку збиті драбини, коли раптом важкий вибух потряс Каффу.

Певно, фундамент підмур’я і вежі були підмиті підземними джерелами, бо наріжна вежа сповзла узбіччям гори, відкривши два широких отвори. З переможним ревом кинулися в них козаки. А з того боку вже наїжачився ятаганами загін яничарів. Розпочався мовчазний, жорстокий бій, де ніхто не просив і не давав пощади.

Тим часом один із козаків підліз до протилежної брами, підкотив туди барило пороху й підпалив. Це вирішило кінець бою. З подвоєною силою кинулися козаки в напад. Здригнулися яничари, на мить збентежилися – і лавина козаків полинула в цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів.

419 слів За 3. Тулуб


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Заграва над Каффою

Categories: Нові твори

Links