Геній Моцарта. Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)
27 січня 1756 року в невеликому місті Зальцбурзі, розташованому в районі Альп і оточеному мальовничими ріками, садами і лісами народився Иоганнес Хризостомус Вольфгангус Теофилус Моцарт. Для рідних і близьких хлопчик був просто Вольфгангом чи Амадео – так звучало це ім’я по-італійськи.
Зальцбург являв собою в той час столицю маленького князівства, на чолі якого стояв Зальцбургський архієпископ. Батько Моцарта, Леопольд Моцарт, був досить відомим скрипалем, органістом, педагогом і працював як придворний музиканта і камердинер в Зальцбургського
Вольфганг – сьома дитина в родині. Майже всі його брати і сестри вмерли в дитячому віці. У живих залишилася тільки лише одна сестра Марія Ганна, чи, як ласкаво кликали її в родині, Наннерль. Дівчинка була старше брата на чотири з половиною роки.
Музичний розвиток Вольфганга і Наннерль проходив під керівництвом батька. У вісім років Наннерль починає учитися грі на клавесині. Батькам не приходиться нагадувати їй про те, що їй потрібно сісти за інструмент. Усе частіше до клавесина підходить Моцарт. До великого здивування батька, маля, якому ледь виповнилося три з половиною
Один раз батько прийшов додому в супроводі свого друга – Шахтнера. Чотирирічний Моцарт сидів за столом, водячи пером по нотному папері. При цьому він занурював у чорнильницю не тільки перо, але і пальці. На питання батька про те, що він робить – хлопчик відповів, що пише концерт для клавесина. Батько взяв лист нотного папера і побачив написані дитячим почерком ноти, вимазані ляпками. Спочатку йому і Шахтнеру показалося, що це дитяча витівка. Але коли він почав удивлятися, у нього з очей потекли сльози радості. “Дивитеся, пан Шахтнер, – звернувся він до друга, – як тут усі правильно і зі змістом!” Так, у чотирьох літньому віці Моцарт склав концерт для клавесина.
У січні 1762 року Вольфганг виповнюється шість, сестрі його – десять з половиною. Обоє настільки добре опанували техніку гри на клавесині, що батько приймає рішення зробити з дітьми концертну поїздку. Для початку відправляються в Мюнхен, де діти успішно виступають при дворі курфюрста Баварського. Леопольд Моцарт приймається клопотати про відпустку для поїздки в столицю Австрії.
У вересні 1762 року сімейство Зальцбургського капельмейстера прибуває у Відень. Однак доступ у місто перепиняє митниця. Уникнути огляду багажу неможливо, адже Зальцбург – столиця самостійного князівства, усе рівно, що закордон. Як знати, чи не везе хто контрабанди? Пасажири шикуються в чергу.
Оглядаючи скромний багаж Зальцбургського музиканта, митники звертають увагу на досить важку і громіздку валізу. При поштовху з нього чується жалібний деренчливий звук.
– Ви ж у відпустку їдете. Для чого ж возите із собою важкі клавікорды? – запитують митники.
У розмову вступає Вольфганг.
– Ми ж їдемо давати концерти. Треба тренуватися…
– Давати концерти? – перепитує чиновник. – І ти справді, маля, умієш грати на цій штуці?
– Звичайно вмію, – ображається хлопчик. Він готовий сісти за клавесин, але кришка інструмента на запорі. – У такому випадку я зіграю вам на скрипці.
І витягши звідкись малесеньку скрипочку, Вольфганг починає грати менует. Свою нехитру п’єску маленький музикант так ритмічно і чітко і разом з тим душевно, що всі чиновники приходять у розпач. На багаж швидко наклеюються ярлички. Перешкод до в’їзду у Відень більше немає.
З перших же виступів дітей Моцарта у Відні успіх носив сенсаційних характер. Діти грають у вітальнях вельмож і навіть перед королівською родиною. Серед палацевої розкоші фігурка шестирічного артиста здається ще більш тендітною і мініатюрною, ніж завжди. Маленькі ноги в білих панчохах і черевиках із пряжками забавно звисають зі стільця. Напудрена перука з кіскою додає круглому личку незвично серйозний вигляд. Хлопчик грає зосереджено, з незворушною впевненістю. Його руки так і літають по клавішах, Іноді навіть за бажанням високопоставлених вельмож клавіатуру накривають хусткою. Зовсім не бачачи клавіш, хлопчик продовжує грати так само впевнено і спокійно. Перед ним ставлять ноти з незнайомими п’єсами. Він відразу їх програє, як говорять музиканти, “з листа”.
Траплялось, що діти виступали по 2-3 рази в день. Це була важка, виснажлива праця, не під силу для тендітного організму. Важка скарлатина поклала кінець віденським тріумфам. Після повернення додому Леопольд Моцарт подбав про те, щоб заняття дітей йшли строго і планомірно. І не тільки музикою, але і звичайними шкільними предметами.
Вольфгангу сім років. У хлопчика живий, допитливий розум. Музикою він займається уже серйозно. Своєю чергою йдуть заняття читанням, правописом, французькою мовою. Самий улюблений предмет – арифметика. Рахувати Вольфганг учиться охоче і незабаром засвоює всі чотири арифметичні правила. Щодня він списує прикладами і задачками обидві сторони грифельної дошки. І, якщо місця на дошці не вистачає, хлопчик продовжує виводити великі криві цифри прямо на столі і навіть на підлозі.
З 1762 року (Моцарту було 6 років) почалися концертні виступи Вольфганга і Наннерль у різних містах і країнах Європи. Зовсім юні музиканти дали кілька концертів у Мюнхені. Через кілька місяців батько, виклопотавши собі відпустку в Зальцбургського архієпископа, повіз родину у Відень, що була в тім час найбільшим музичним центром. При імператорському дворі, а також у палацах віденських вельмож, існували оркестрові і хорові капели, для керівництва якими запрошувалися видатні музиканти. Кращі віртуози брали участь у цих концертах. Вражаюче мистецтво Вольфганга повинне було мати у Відні нечуваний успіх, на що покладав надії батько Моцарта. А успіх у такій музичній столиці, як Відень, обіцяв молодому артисту європейську популярність і славу.
І дійсно, концерти, що дали діти Леопольда Моцарта зробили справжній фурор. Музична родина Моцартів була запрошена до двору в Шнебрун – літню резиденцію австрійського імператора. Там кожний день Вольфганг і Наннерль грали то окремо, то разом у чотири руки. Феноменальне мистецтво Вольфганга викликало захват. Незважаючи на всі тріумфи і захвати публіки, для дітей таке життя було надзвичайно важке. Вони без відпочинку роз’їжджали по різних містах і країнах, грали й імпровізували по багато годин підряд (концерти в той час тривали 4-5 годин). Усе це було украй виснажливо для тендітного організму дитини. Незабаром відпустка батька закінчилася, і родина повернулася в Зальцбург.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)