Гамлет XX століття: Б. Пастернак
Поетичні твори читають, вивчають, але, на жаль, деякі люди поезії не розуміють і не цікавляться нею. Для того, щоб полюбити поезію, зрозуміти її, замало престо читати вірші. Треба цікавитись поетом як особистістю, відчувати час, у який писалися ці чи інші поетичні твори. Запрошую вас вирушити у країну, яка має назву Поезія, на карті якої ще так багато білих плям. Пастернак – це досі ще таємничий, не розгаданий поетичний континент. Марина Цвєтаєва, російська поетеса, писала: “Где человек, до конца понявший Пастернака? Пастернак – зто “тайность”,
З якою порою року переважно пов’язані пастернаківські “визначення”? Борис Пастернак любив зиму і тому в своїх визначеннях не міг не згадати про цю прекрасну пору року:
Це – при березі лускіт льодинок. Це – вмерзлий у темряву лист Поезія – це квітучий розкішний сад. Поезія – це джерельце води, до якого можна припасти спраглими губами. Поезія – це острів, на якому можна відпочити від цивілізації. Поезія – це маяк, який не дасть збитись зі стежини у бурхливому житейському морі.
У
Вона для нього є засобом самовираження, натхненням, життям, Всесвітом.
Вчитель. Змоделюйте ситуацію: вам кажуть, що поезія не варта уваги, а головне в житті матеріальні цінності. Поезія – це висока духовність. І людина має доторкнутися до неї, аби не стати бездуховною. Без моральних цінностей (доброта, милосердя, співчуття, людяність) жити неможливо. Завдяки поезії можна виховати в собі ці найкращі людські якості.
Яким ви бачите ліричного героя у вірші “У всьому хочу я дійти самої суті”? Ліричний герой цього вірша є цілеспрямованою людиною, сповненою жаги до життя. Він хоче проникнути у сутність буття.
У всьому хочу я дійти самої суті. У праці, в пошуках мети, В сердечній смуті. До сутності минулих днів, До їх причини, Дійти б до коренів мені, До серцевини.
Ліричний герой у його віршах – здебільшого сам поет. Не випадково його поетична мова насичена душевними переживаннями, почуттями, пристрастю, притаманними саме Пастернаку. Олександр Блок, російський поет-символіст, писав так: Я хочу безумно жить! Все сущее – увєковечить, Безличное – очеловечить, Несбывшееся – воплотить!
Роздуми про сенс людського життя, про вічне і тп’нне, про Зло і Добро, про Землю і Космос. Роздуми про природу, мистецтво, про таємницю народження поезії і аналіз внутрішніх душевних колізій.
Людина і влада. Ця тема завжди була актуальною у творчості Митців слова. Згадайте, хто з них писав про протистояння людини і влади. О. Пушкін в поемі “Мідний вершник” і австрійський письменник Франц Кафка писали про зіткнення людини з владою. А також до цієї теми звернувся Борис Пастернак в поезії “Гамлет”. Пастернак перекладав трагедію Шекспіра на російську мову. Поет хотів затаврувати тоталітарну систему, коли працював над перекладами монологів Клавдія, вбивці, злодія, нікчеми, і возвеличити імена борців з тоталітаризмом, коли перекладав монологи Гамлета – борця зі світовим злом).
Чи можемо ми назвати Пастернака Гамлетом XX століття? Так. Як і Гамлет, Пастернак протистояв тоталітарній владі, адже він не побоявся стати на захист поета Осипа Мандельштама, який у своєму вірші зобразив злодійську постать самого Сталіна; Пастернак підтримував і сім’ї репресованих, що на той час було вельми небезпечно і могло закінчитися для нього самого табором.
1958 рік – щасливий і водночас тяжкий для поета. Щасливий тому, що поет був удостоєний Нобелівської премії за успіхи в ліричній поезії і в області прози. Його вітали справжні друзі. З дружиною він обговорював поїздку у Стокгольм. Але раптом все змінилось. Його ім’я облили брудом, принижували у пресі, цькували, виключили зі Спілки письменників, вимагали залишити Росію, хотіли позбавити громадянства. Своїм переслідувачам Пастернак відповів так: “Ви можете мене розстріляти, вислати, зробити все, що завгодно. Але не спішіть. Це не принесе вам ні щастя, ні слави. І пам’ятайте: через декілька років вам прийдеться мене реабілітувати. У вашій практиці це не перший раз.” Ці слова письменника виявилися пророчими. Нині твори Бориса Пастернака знає весь світ, вони перекладаються багатьма мовами, і ви маєте честь вивчати його творчість у школі.
Поезії Бориса Пастернака притаманне глибоке проникнення в таємниці людської душі, природи, Всесвіту. У його віршах звучить свіжа, образна, схвильована мова, яка вражає шанувальників поезії. Його поетичну самобутність Анна Ахматова охарактеризувала так:
Он награжден какимто вечним детством, Той щедростью и яркостью светил. И вся земля была его наследством, А он ее со всеми разделил.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)