Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС
I семестр
1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
УРОК № 25
Тема. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
Мета: допомогти учням глибше засвоїти провідні ідеї твору, виражені в художніх образах; розвивати навички визначення основних думок, висловлювання та обгрунтування своїх міркувань; виховувати високі моральні якості.
Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.
Тип
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. “Кожна людина мусить бути людиною і ставитися до інших, як людина”,- ця істина, висловлена Достоєвським, близька до біблійної, актуальна і в наш час. Письменник-гуманіст прагнув, щоб такої думки дотримувалися, так чинили і політики, і влада, і звичайні громадяни одне щодо одного.
Ідеї, які письменник проводить у своєму романі, ми розглянемо сьогодні на уроці.
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Актуалізація опорних знань
1. Робота в парах
Складання запитань за
2. Міні-тестування
1) Задум роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” виник…
А) під впливом спостереження за навколишньою дійсністю;
Б) з досвіду власного життя й міркувань;
В) на основі конкретного випадку, про який прочитав у газеті.
2) За жанром роман Ф. Достоєвського є.
А) детективно-реалістичним;
Б) соціально-психологічним;
В) філософсько-психологічним.
3) У чому полягає новаторство Достоєвського?
А) У змішанні стилів, родів і напрямів;
Б) у поліфонізмі роману;
В) у політичній злободенності.
4) Які вставні конструкції є у романі?
А) Щоденникові записи героя;
Б) вставні оповідання;
В) лист, сон.
5) Кого Раскольніков порівнює, ставить на один щабель із моральністю?
А) Соню й сестру Дуню;
Б) матір та Катерину Іванівну;
В) Разуміхіна й Порфірія Петровича.
6) Раскольніков вірив.
А) у силу розуму й тверезого розрахунку;
Б) у силу особливих впливів і збігів;
В) у силу серця, власної інтуїції.
V. Формування вмінь та навичок
1. Робота в групах
Учитель. Дослідіть ідеї твору за допомогою тексту, підручників, додаткової літератури у групах.
Завдання
I група визначає філософські ідеї роману “Злочин і кара”;
II група визначає соціальні ідеї твору;
III група визначає психологічні ідеї твору;
IV група визначає морально-етичні ідеї роману.
2. Повідомлення про результати роботи груп
I група. Доводить неприпустимість теорії агресивного індивідуалізму: “тварь я дрожащая или право имею”.
Довгі й самотні роздуми про перебіг людської історії переконали колишнього студента-юриста в тому, що історичний прогрес грунтується на насильстві, стражданнях, жертвах і не можливий без цього. Людство поділяється на два нерівних “розряди” – на людей “звичайних” і “незвичайних”. Він навіть написав про це статтю в газеті.
“Наполеонівський міф” стає частиною теорії Раскольнікова, а ім’я Наполеон – символом влади, “сильної особистості”. Влада потрібна героєві, щоб звільнити світ від зла, насильства, врятувати Сонечку, матір, сестру, сиріт Мармеладових і тисячі їм подібних. Ідучи на злочин, Раскольніков хоче ще й з’ясувати, до якого розряду належить він сам: “Чи зможу я переступити, чи не зможу?.. Створіння я тремтяче чи право маю?”
Подальша історія цього героя довела згубність і для особистості, і для суспільства агресивного індивідуалізму, основою якого є зневага до моралі, егоцентризм, проповідування “уседозволеності”.
II група. До причин, які штовхнули Раскольнікова на злочин, безперечно, належать нестерпні злидні, напівголодне існування в комірчині, неможливість сплатити за навчання в університеті, постійне приниження. Але на запитання Соні: “Ти був голодний! Ти… щоб матері допомогти? Так?” – герой відповідає невпевнено і майже заперечно: “Ні, Соню, ні,- бурмотів він, обернувшись і похиливши голову,- не був я такий голодний… я дійсно хотів допомогти матері, але… і це не зовсім вірно…” Він пояснює Соні, що його становище не було таким уже безвихідним, можна було знайти якусь роботу (“Уроки траплялися; по полтиннику пропонували. Працює ж Разуміхін!”) Раскольніков, за його словами, озлився, душа його збунтувалася, тому що була “уражена” не тільки особистими стражданнями, але й лихом та нещастями навколишнього світу.
Спосіб боротьби із соціальним злом Раскольніков убачав у тому, щоб отримати особисту владу, а потім уже робити благородні справи на свій розсуд. Ця теорія була приречена на поразку, замість влади герой отримав докори сумління та відчуження від суспільства. Через убивство лихварки світ не став кращим, навпаки: у ньому додалося безневинних жертв – таких, як Лизавета та її ще ненароджена дитина.
III група. Достоєвський вважав, що соціальна зумовленість характеру, визначеність його умовами існування як основний принцип реалізму не вичерпує всієї складності проблеми особистості. Характер слід пояснювати ще й психологічно.
Раскольніков від природи добрий, чуйний, великодушний. Останні гроші він віддає родині Мармеладових. Допомагав бідному товаришеві, доглядав його батька. Разом із тим він надзвичайно вразливий, самовпевнений, з ураженою гордістю. Достоєвський вважав, що в тенденції звинувачувати в усьому “середовище”, обставини, а не людину, є недооцінка особистості, її приниження. Тому Раскольніков протистоїть “страшному світові” не лише як його “продукт”, його жертва, але й як активна, психологічно складна особистість.
Багато героїв Достоєвського мають роздвоєне “я”, для них характерними є хвороблива уява, “метання”, сумніви душі, і письменник намагається в цьому розібратися.
IV група. У морально-етичному плані Раскольніков принципово відрізняється від своїх літературних попередників – пушкінського Германа з “Пікової дами”, бальзаківського Растіньяка, Жульєна Сореля з роману Стендаля “Червоне і чорне”, які також відчували “внутрішній бунт”, несправедливість суспільства, але дбали при цьому лише про свої інтереси – кар’єру, добробут. Героя Достоєвського спонукає ідея жалю до зневажених і скривджених. “Не бувати цьому світу!” – говорить він і доходить думки про “переступання” через “кров”. Така всепоглинаюча ідея, яку автор назвав “ідеєю-пристрастю”, “ідеєю-почуттям”, керує людиною і суспільством у переламні моменти їх існування. Вона вибиває особистість із колії, виявляє крайнощі, суперечності.
Караючи “зло” (лихварку), Раскольніков позбавляє життя й безневинну людину (Лизавету), і це свідчить про те, що одне зло не можна ані припинити, ані подолати іншим злом.
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Проблемне питання
¦ Чи не робить значна кількість ідей роман складним філософським трактатом, чи не позбавляє художності?
VII. Домашнє завдання
Повторити особливості філософських, соціальних, психологічних й морально-етичних ідей твору; дібрати цитати до образу Раскольнікова.
VIII. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Продовжте речення:
– Щодо теорії сильної особистості, “надлюдини” я вважаю…
– Найближчою мені є ідея…
– Дуже хотілося б…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)