Філософська проблематика трагедії Шекспіра “Гамлет”

УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 КЛАС

II семестр

ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

УРОК № 65

Тема. Філософська проблематика трагедії Шекспіра “Гамлет”

Мета: визначити філософські проблеми, порушені в трагедії “Гамлет”; проаналізувати інсценовані уривки; встановлювати міжпредметні зв’язки; розвивати творчі здібності; виховувати високі моральні якості.

Обладнання: реквізит для інсценування; тексти трагедії “Гамлет”; репродукція картини Е. Делакруа “Гамлет і Гораціо на кладовищі”.

Увы,

В. Шекспір

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

I. Франко так писав про трагедію Шекспіра: “”Гамлет” є не тільки найбільш особистою, але також найбільш філософічною драмою Шекспіра. Герой трагедії – мислитель, а події трагедії підштовхують його думку до розбирання найважливіших, найтяжчих питань про мету існування, про цінність життя, про природу етичних понять та соціального ладу”.

Тож і ми сьогодні, слідом за Гамлетом, спробуємо з’ясувати поставлені Шекспіром запитання, і, можливо, знайдемо на них відповіді.

II. Узагальнення й систематизація

1. Інсценування уривків із 1-ї сцени V дії трагедії

Уривок перший

“Рука, що ненатруджена, завжди чутливіша… “

Второй могильщик (копает и поет)

В дни молодой любви, любви,

Я думал – милей всего

Коротать часы – ох! – с огнем – ух! – в крови,

Я думал – нет ничего.

Гамлет

Или этот молодец не чувствует, чем он занят,

Что он поет, роя могилу?

Горацио

Привычка превратила это для него

В самое простое дело.

Гамлет

Так всегда, рука, которая мало трудится,

Всего чувствительнее.

Первый могильщик (поет)

Но старость, крадучись, как вор,

Взяла своей рукой

И увезла меня в страну,

Как будто я не был такой.

(Выбрасывает череп.)

Гамлет

У этого черепа был язык, и он мог петь когда-то; а этот мужик швыряет его оземь, словно это Каинова челюсть, того, что совершил первое убийство!

Может быть, это башка какого-нибудь политика, которую вот этот осел теперь перехитрил; человек, который готов был провести самого господа бога,- разве нет?

Горацио

Возможно, принц.

Гамлет

Или придворного, который говорил: “Доброе утро, дражайший государь мой! Как вы себя чувствуете, всемилостивейший государь мой?” Быть может, что государь мой Такой-то, который хвалил лошадь государя моего Такого-то, рассчитывая ее выпросить, – разве нет?

Горацио

Да, мой принц.

Гамлет

Вот именно; а теперь это – государыня моя Гниль, без челюсти, и ее стукает по крышке заступ могильщика; вот замечательное превращение, если бы только мы обладали способностью его видеть. Разве так дешево стоило вскормить эти кости, что только и остается играть ими в рюхи? Моим костям больно от такой мысли.

Первый могильщик (поет)

Лопата и кирка, кирка,

И саван бел, как снег;

Ах, довольно яма глубока,

Чтоб гостю был ночлег.

(Выбрасывает еще череп.)

Гамлет

Вот еще один. Почему бы ему не быть черепом какого-нибудь законоведа? Где теперь его крючки и каверзы, его казусы, его кляузы и тонкости? Почему теперь он позволяет этому грубому мужику хлопать его грязной лопатой по затылку и не грозится привлечь его за оскорбление действием? Хм! Быть может, в свое время этот молодец был крупным скупщиком земель, со всякими закладными, обязательствами, купчими, двойными поручительствами и взысканиями; неужели все его купчие и взыскания только к тому и привели, что его землевладельческая башка набита грязной землей? Неужели все его поручительства, даже двойные, только и обеспечили ему из всех его приобретений что длину и ширину двух рукописных крепостей? Даже его земельные акты вряд ли уместились бы в этом ящике; а сам обладатель только это и получил?

Горацио

Ровно столько, мой принц.

Уривок другий

“О, бідний Йорік!”

Гамлет

Сколько времени человек пролежит в земле,

Пока не сгниет?

Первый могильщик

Да что ж, если он не сгнил раньше смерти – ведь нынче много таких гнилых покойников, которые и похороны едва выдерживают,- так он вам протянет лет восемь, а то и девять лет; кожевник, тот вам протянет девять лет.

Гамлет

Почему же он дольше остальных?

Первый могильщик

Да шкура у него, сударь, от ремесла такая дубленая, что долго не пропускает воду; а вода, сударь, великий разрушитель для такого собачьего мертвеца. Вот еще череп; этот череп пролежал в земле двадцать лет и три года.

Гамлет

Чей же это?

Первый могильщик

Сумасброда одного собачьего; по-вашему, это чей?

Гамлет

Право, не знаю.

Первый могильщик

Чума его разнеси, шалопая сумасбродного! Он мне однажды бутылку ренского на голову вылил. Вот этот самый череп, сударь, это – череп Йорика, королевского шута.

Гамлет

Этот?

Первый могильщик

Этот самый.

Гамлет

Покажи мне. (Берет череп.) Увы, бедный Йорик! Я знал его, Горацио; человек бесконечно остроумный, чудеснейший выдумщик; он тысячу раз носил меня на спине; а теперь – как отвратительно мне это себе представить! У меня к горлу подступает при одной мысли. Здесь были эти губы, которые я целовал сам не знаю сколько раз. Где теперь твои шутки? Твои дурачества? Твои песни? Твои вспышки веселья, от которых всякий раз хохотал весь стол? Ничего не осталось, чтобы подтрунить над собственной ужимкой? Совсем отвисла челюсть? Ступай теперь в комнату к какой-нибудь даме и скажи ей, что, хотя бы она накрасилась на целый дюйм, она все равно кончит таким лицом; посмеши ее этим.- Прошу тебя, Горацио, скажи мне одну вещь.

Горацио

Какую, мой принц?

Гамлет

Как ты думаешь, у Александра был вот такой же

Вид в земле?

Горацио

Точно такой.

Гамлет

И он так же пахнул? Фу! (Кладет череп наземь.)

Горацио

Совершенно так же, мой принц.

Гамлет

На какую низменную потребу можем мы пойти, Горацио! Почему бы воображению не проследить благородный прах Александра, пока оно не найдет его затыкающим бочечную дыру?

Горацио

Рассматривать так – значило бы рассматривать слишком пристально.

Гамлет

Нет, право же, ничуть; это значило бы следовать за ним с должной скромностью и притом руководясь вероятностью; например, так: Александр умер, Александра похоронили, Александр превращается в прах; прах есть земля; из земли делают глину, и почему этой глиной, в которую он обратился, не могут заткнуть пивную бочку?

Державный Цезарь, обращенный в тлен,

Пошел, быть может, на обмазку стен.

Персть, целый мир страшившая вокруг,

Латает щели против зимних вьюг!

Но тише! Отойдем! Идет король.

2. Бесіда за змістом інсценованих уривків

Уривок перший

– Що вражає Гамлета на кладовищі? (Те, що копач могил співає під час своєї роботи.)

– Як, на думку принца, він повинен був поводитися? (Із повагою до померлих, стримано, без пісень.)

– Чому копач могил виправданий Гамлетом? (Він пояснює собі цю поведінку тим, що копач звик до особливостей своєї роботи.)

– Про що розмірковує Гамлет, побачивши черепа, викопаного з землі? (Про те, ким могла бути ця людина за життя; висловлює жаль, що після смерті людина втрачає все.)

– Поясніть назву інсценованого уривка. (Гамлет виправдовує копача словами: “Рука, що ненатруджена, завжди чутливіша”, пояснюючи, що цинізм могильщика пов’язаний із багаторічною працею у таких умовах. А мозолі можуть виникнути не лише на руках, а й на душі, якщо людина живе серед зла або горя. Гамлет чутливий до людського горя і вражений тим, на що перетворюється людина після смерті.)

Уривок другий

– Поясніть слова копача могил про тих небіжчиків, “які згнили раніше смерті”. (Не вперше в трагедії зустрічаються слова, що означають гнилизну – це прояв вищого ступеня зіпсованості, нездатності жити корисним і радісним життям.)

– Як характеризує Гамлет Йоріка, королівського блазня? (Принц згадує час, проведений із Йоріком, зі смутком, пригадує його як веселу, дотепну, творчу людину. Гамлет вражений тим, що тримає у руках його череп – все, що залишилося від Йоріка.)

– Йорік – лише королівський блазень. Гамлет розмірковує про долю “сильних світу цього”. Яких висновків він доходить? (Гамлет доходить висновків, що і великі, і звичайні люди мають один кінець: після смерті вони перетворюються на прах, землю. І навіть Олександр Великий не виняток, і тепер частина його може знаходитися у бочці з-під вина.)

3. Філософські проблеми у трагедії Шекспіра

– Трагедію “Гамлет” називають філософською, тому що в ній порушені проблеми, що пов’язані з основами людського буття.

Сукупність проблем у творі називають проблематикою.

Визначимо, які питання (проблеми) порушує автор трагедії.

Проблема життя та смерті є лейтмотивом усієї п’єси. Більшість героїв твору помирають, майже всі з них розмірковують про смерть та життя. Важливим моментом для усвідомлення швидкоплинності людського життя є сцени на кладовищі.

Проблема боротьби та бездіяльності

Що краще: змиритися чи боротися зі злом? А чи буває добро з кулаками? Чи не перетворюється воно в цей час на зло? Більше питань, ніж відповідей.

Проблема любові та зради

Зрада – поняття, що присутнє у п’єсі майже постійно. На зрадників та шпигунів перетворюються навіть близькі для Гамлета люди. Чому королева зраджує пам’ять батька Гамлета, Офелія – Гамлета, Клавдій – брата, Розенкранц і Гільденстерн – друга?

Зрозумілим є одне: справжня любов і зрада – несумісні.

Худ. Ежен Делакруа. Гамлет і Гораціо на цвинтарі

III. Підсумки уроку

Складіть сенкан на тему “Трагедія “Гамлет”” або “Гамлет” (ІІ варіант).

II варіант

Гамлет,

Розумний, шляхетний,

Думає, бореться, помирає,

Самотній борець зі злом,

Мислитель-герой.

IV. Домашнє завдання

Написати твір на тему “У чому трагедія Гамлета?”

Матеріал для написання твору

Твір-роздум відрізняється від інших творів своєю побудовою та змістом.

У вступі потрібно висловити точку зору на питання (тему) – загальноприйняту або ту, що належить відомій людині.

В основній частині необхідно висловити вашу думку щодо зазначеного питання (погоджуєтесь чи не погоджуєтесь) та навести докази, аргументи, що підтверджують справедливість вашої позиції. У висновку підбиваєте підсумки захисту вашої думки щодо розкриття питання “У чому трагедія Гамлета?”

Цитати для використання у творі (за бажанням учнів)

“”Гамлет” – це художній твір, а не трактат; не повчальна історія, а драма про те, як відкривається людині життя в її найтрагічнійших проявах”. (А. Анікст)

“Трагедія Гамлета є трагедія пізнання людиною зла”. (А. Анікст) “Гамлет не міг розв’язати питання. Велич його полягає у тому, що це питання було ним поставлене”. (М. Морозов)

“Велич і трагізм Гамлета породжені розривом між обов’язком мислителя та борця”. (С. Нельс)

“Гамлет упевнений, що сумна повість про його життя потрібна людям – як урок, пересторога і заклик… Своєю долею він свідчить про трагічні суперечності історії, важку, але все більш наполегливу її роботу щодо олюднення людини. І доводить особливе значення мужньої індивідуальної жертви за трагічних обставин”. (М. Урнов)

“Від природи Гамлет – людина сильна: його жовчна іронія, його миттєві спалахи, його пристрасні витівки у розмові з матір’ю, гордовите презирство і неприхована ненависть до дядька – все це свідчить про енергію та велич душі”. (В. Г. Бєлінський)

“Гамлет – синтетичний портрет гуманістів доби Шекспіра”. (М. Морозов)