Філософська лірика Р. Гамзатова
Здається, що Гамзатов весь прочитано, продуманий. Однак писати про нього важко. Важко тому, що Гамзатов перебуває в постійному творчому русі, його талант і хід поетичних шукань занадто своєрідний. Він не раб який – те єдиної Теми, що перетворилася з роками в настирливу ідею, не стиснутий жанровими пристрастями, не закомплексований застиглими настроями. Його творчість дуже різноманітно, але практично кожний віршований добуток має глибокий філософський зміст. Шляхом сумнівів і численних випробувань, через болісні переживання й освоєння глибин
Ні, не люблю віршів я про любов,
Коли про неї кричать, як про нещастя!
Ні, не люблю я пісень про любов,
Коли, як про лихо, співають про страсті!
Через подиву й потрясіння, захват і розчарування, знаходження й непоправні втрати прийшов він до жаданого прозріння, досяг узагальненого звучання теми загального щастя:
Щоб люди з посмішкою зустрічалися,
А прощалися смутні й тихі,
Щоб діти без болю народжувалися,
Щоб з болем народжувалися вірші
Основна думка Гамзатова полягає в тім, що людина, що несе в собі життєрадісність, любов до людей, знаходить щастя сам і дарує його іншим. Положення поета визначене теж досить чітко: він не може мати щастя, окремого від щастя людей. Збагачений досвідом рідного фольклору й поезією знаменитих російських поетів, Гамзатов у своїх віршах розкриває в тій або іншій формі власне розуміння народних традицій і звичаїв. У поемі “Горянка”, малюючи картину принизливого для дівчини церемоніалу весілля, воно говорить:
От так і сидіти їм в аулі
При людях і наодинці,
Османові, як чоловікові, на стільці,
Супі на підлозі, як дружині
Вірність завітам батьків, принципи високого гуманізму й справжньої сердечності, доброти у відносинах між людьми, затвердилися в “Віршах про Гамзате Цадаса”, поемі “Брат”. На мій погляд, основна мета філософської лірики Гамзатова – “змусити” кожну людину задуматися над своїм буттям, але при цьому зберегти й використовувати досвід попередніх поколінь:
Навколо квітам цвісти й птахам співати,
Обмиють грози твій могильний камінь
Я тут, батько мій!
Я вчуся дивитися
На життя твоїми ясними очами
Не залишив Гамзатов без уваги й “процес мельчания людських душ”. Він уболіває від свідомості того, що люди древнє змій і орлів на землі, але пізніше “багато хто з них орлами стали, а інші перетворилися в змій”. Світовідчуванню Гамзатова далека прямолінійність, одноплановість сприйняття й осмислення дійсності. Многоликость правди й свідомість того, що життя примиряє всі й зберігає взаємозалежність протилежностей, на його думку, породжують стан роздвоєності:
Про ти, моя комедія, що плачеш?
Смієшся що, трагедія моя?
Міркуючи над трагедією класиків аварской поезії, Гамзатов як би вдивляється у власну долю, намагаючись розгадати її призначений схід:
П’ю чашу життя я, того не знаючи,
Що, може бути, отруєна вона
Не один вірш Гамзатова присвячений времение Життя повне до країв, але час безсило, якщо прожиті мінути не розтрачені безцільно:
Годинники йдуть, і цокають, і б’ють
Що зробив ти, прислухаючись до бою?
Або довелося вести їм рахунок мінут,
Безглуздо розтрачених тобою?!
Саме цокання годин – образ, що руйнує самітність. Людина ніколи не самотня, його вічний супутник – час:
Мій друг, не можна нам жити неквапливо,
Вільних днів у нас у запасі немає
Летить скакун! Схопи його за гриву,
Підхопися йому, упертюхові, на хребет
У багатьох вірші Гамзатова ми чуємо голос самого Дагестану. Поет з любов’ю й м’яким гумором уводить нас у побут простих людей, відданих рідному краю. В одному зі своїх віршів він говорить:
И я крізь ранковий серпанок
Міг розглянути в мрячній імлі,
Як сміх і плач сидять в обнимку
На темній і крутій скелі
Цей сміливий, простий і зримий образ створений самим народом, у піснях якого сльози й сміх теж живуть поруч. На мій погляд, головна заслуга Расула Гамзатова полягає в тому, що йому вдалося зберегти у своїй творчості горянська своєрідність, кревний зв’язок з побутом і долею свого народу, розсунути національні границі своєї поезії, внести що – те нове. Унікальний вірш “Цадинское цвинтар”. Суперечка з ідеєю смерті є новий щабель філософської думки горянської поезії
Підбиваючи підсумок, потрібно відзначити, що Гамзатов сьогодні досяг апогею творчого зльоту. Його самобутнє поетичне слово збагачує багатонаціональну літературу й у перекладі на багато іноземних мов уже одержало світове визнання