Фантастичне і реальне в баладі “Причинна”
Т. Г. Шевченко розпочинав свій творчий шлях як поет-романтик. Для періоду романтизму в українській літературі характерним було звертання до надбань усної народної творчості. У цей час спостерігається така тенденція, як запозичення мотивів, образів фольклору, навіть переспів окремих народних жанрів. Так, в епоху романтизму почесне місце серед жанрів посідала балада. Тому, мабуть, одним із перших творів Тараса Шевченка є балада “Причинна”.
Розпочинається твір зображенням буряної ночі на Дніпрі. Пейзаж тут виконує функцію увертюри,
Через прийом контрасту змальовує автор постать головної героїні: “Біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає”. Цією невизначеністю “щось біле” поет спочатку посилює тривогу, але потім пояснює і, більше того, зразу акцентує увагу на психічному стані дівчини:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила.
Ніби сама героїня розповідає про свою сирітську долю, про своє кохання, переживання, звернення до ворожки.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її сердешную
Та й залоскотали.
Усе фантастичне у творі (віра в ворожіння та чарування, у те, що з “третіми півнями” вся нечиста сила щезає, у те, що русалки – нехрещені померлі діти – можуть до смерті залоскотати, повір’я пов’язали з обрядом поховання) сягає національних фольклорних традицій.
Тарас Шевченко майстерно поєднав у своїй баладі фантастичні елементи з реальними. У творі автор відобразив реальні життєві явища: кохання дівчини – сироти, її перебування серед “чужих” людей, які не співчувають її горю, розлука з коханим, розпач, звернення за допомогою. Елементи реальної дійсності наявні в усьому творі, крім пісні русалок.
Тарас Шевченко створив оригінальну баладу, яка поєднала в собі кращі риси фольклорного і літературного твору, продовжила народні традиції і започаткувала образом русалок тему покритки в подальшій творчості поета.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)