Фантастичне і реальне у баладі Т. Шевченка “Причинна”
Балада як жанр розвинулася з усної народної творчості, пройшла довгий шлях розвитку, змінюючи свою форму і зміст. Баладу “Причинна” Тарас Шевченко написав 1837 року, тобто тоді, коли поет був ще кріпаком. Вона багато в чому продовжує традиції української та літератур інших народів: початкова картина буремної ночі, загадкові події, різкі контрасти, смерть героя. Сюжет твору Шевченко цілком узяв із народних пісень, які він міг чути у дитинстві на Україні чи прочитати у збірках. Дівчина-сирота, в якої “ні батька, ні неньки; одна, як та пташка
Посадили над козаком, Явір та ялину, А в головах у дівчини Червону калину.
У цьому творі Шевченко майстерно переплітає фантастичне з реальними картинами. Найперше це картини природи. Дніпро “реве та стогне”, вітер “завиває”,
Така її доля… О Боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі? Прости сироту! Про вірність і любов козака Шевченко говорить стримано, але ми відчуваємо, що письменник любить і цього героя:
Утомився вороненький, Іде, спотикнеться, – Коло серця козацького Як гадина в’ється. Передчувало серце козака недобре, – і не помилилося: зустріла його кохана на півдорозі до села, але була вже мертвою.
Шевченко ні в чому не відходить від вимог до жанру: в драматично напруженому сюжеті має бути елемент фантастики. У баладі “Причинна” фантастика тісно пов’язана з народними віруваннями. Відомо багато народних пісень про русалок. Пісня, яку співає мати-русалка, безперечно, фольклорного походження:
Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила.
Єдиний фантастичний епізод у творі – це поява русалок, які місячної ночі вийшли з річкй, щоб погрітися у світлі нічного світила, потанцювати і поспівати пісень. Відомі народні перекази про русалок, дівчат, які потопилися і Бог не прийняв їхні душі до себе. Ці фантастичні істоти, натрапивши на самотню людину, можуть залоскотати її до смерті. Так сталося і з героїнею балади “Причинна”. Але перш ніж сказати про те, що русалки залоскотали дівчину, поет передає її тяжкий душевний стан: “…Стала… в серце коле!” Балада “Причинна” багато в чому повторює досвід О. Пушкіна, В. Жуковського, А. Міцкевича, Л. Боровиковського, А. Метлинського. Але Шевченко пішов далі своїх попередників. Він не акцентує увагу на фантастичному, а показує страждання простих людей.