Есхіл (525-456 рр. до н. е.) – ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Видатний давньогрецький драматург Есхіл жив в епоху небувалого культурного та політичного підйому міста-держави Афіни. У VI столітті до н. е. відбулися серйозні реформи, які зміцнили становище селян та ремісників і змусили аристократію поступитися багатьма інтересами. В Афінах завдяки зміні порядків почали активно розвиватися ремесла, сільське господарство, торгівля, мистецтво. Тиран Гіппій зробив спробу зосередити у своїх руках усю владу, однак був скинутий у 510 році. Таким чином, в Афінах встановилася (і в V столітті до н. е. зміцніла) рабовласницька
Проте афінська демократія зазнала серйозних випробувань. У VI столітті до н. е. в Азії сформувалася могутня перська держава, яка спочатку захоплювала грецькі міста, розташовані в Малій Азії, а пізніше – міста материкової Греції. Жителі завойованих міст потерпали від важких податків, і у 500 році почалися повстання, які жорстоко придушувалися персами. Наприклад, місто Мілет, що брало найактивнішу участь у повстаннях, було зруйноване, а мешканці або вбиті, або продані в рабство.
Ці події справили гнітюче враження на греків. Проте напади персів у 490, 480 і 479 рр. були відбиті, що сприяло
Про життя Есхіла відомо мало. Народився він у 525 р. до н. е. недалеко від Афін у містечку Елевсін. Він був сучасником подій, пов’язаних з поваленням тиранії Гіппія, і як воїн брав участь у найважливіших битвах греко-перських воєн. Воювали також і брати Есхіла, один з яких загинув.
Існує легенда, що Есхілові, коли він був ще хлопцем, доручили стерегти батьківський виноградник. Проте юний сторож заснув, і уві сні до нього прийшов сам бог виноградарства Діоніс і наказав йому писати трагедії. Цей сон нібито визначив подальше театральне майбутнє Есхіла. Перший виступ Есхіла як поета-трагіка відбувся на змаганнях митців під час Діонісій у 500 році, але перемогу він здобув аж через 16 років – у 484 році до н. е. Відтоді він перемагав як автор трагедій у драматичних змаганнях усі наступні 12 років.
Есхіл став першим автором, чиї твори збереглися. Відомо, що він написав 70 трагедій, але з його творчої спадщини повністю вціліли лише одна трилогія, чотири окремі трагедії та понад чотириста фрагментів. У своїх творах митець уславлював справжніх патріотів, оспівував свободу та особливу увагу приділяв проблемам справедливості і деспотії.
Есхіл був автором багатьох сценічних нововведень, які поліпшили видовищність трагедії. До Есхіла трагедія існувала як літературна обробка міфів і обрядів, що стосувалися культу Діоніса, та як хоровий твір, виконуваний біля жертовника. Есхіл звільнив трагедію від релігійного дійства. В театрах Афін він почав ставити трагедії, сюжетно не пов’язані з культом бога Діоніса.
Есхіл акцентував увагу на діалогах хору і актора, ввів у дію другого актора. Відтак пожвавився розвиток дії і з’явилася можливість представляти більшу кількість дійових осіб – два актори могли грати відразу кілька ролей.
Уважається, що Есхілові належить ідея використання котурнів, сценічних ефектів за допомогою технічних пристосувань (наприклад, скиненняПрометея зі скелі під землю у трагедії “Прометей закутий”). Він удосконалив полотняні маски, зробивши їх твердими, широко використовував у виставах танці, до яких сам придумував музику та рухи.
Для Есхіла, який дотримувався демократичних переконань, особливе значення мав образ титана Прометея, до якого він звернувся у грандіозній трагедії “”Прометей закутий”. Сюжет твору запозичений із міфу про покарання Прометея, який, усупереч волі Зевса, викрадає з гори Олімп вогонь і дарує його людям.
Досі люди вели напівтваринний спосіб життя, а боги-олімпійці зовсім не зважали на їхні бідування. Прометей не тільки приніс вогонь, а й подарував людям пам’ять, навчив їх обробляти землю, будувати житла, лікувати, читати й писати, приносити богам жертви.
За непослух Зевс, якому Прометей колись допоміг здобути владу над богами і людьми, наказав прикувати титана до скелі на краю світу та звелів орлові щодня прилітати і клювати його печінку.
Образ прихильного до людей титана набув надзвичайної поваги серед афінян у період розквіту ремісництва, торгівлі, мистецтва і медицини. Попередник Есхіла, видатний грецький поет VII ст. до н. е. Гесіод, у своєму творі “Теогонія” (“Походження богів”) змальовував Прометея хитрим і підступним. На його думку, Зевс справедливо карає Прометея, який обманув його. Натомість Есхіл створив образ титана-правдолюбця, здатного терпіти муки заради високої ідеї.
Трагедія починається з того, що Гефест, Сила і Влада за наказом Зевса приковують Прометея до скелі. Але гордий титан не лякається тортур і мужньо відхиляє всі поради примиритися із Зевсом. Під загрозою нових тортур у Прометея як у мудрого віщуна, якому відома таємниця загибеліЗевса, вимагають розкрити майбутнє громовержця. Але титан відмовляється, через що Зевс ударом блискавки у скелю скидає Прометея на довгі віки в Аїд – похмуре підземне царство мертвих.
Протистояння між Зевсом і Прометеем розумілося афінянами як протистояння між деспотом і правдоборцем. Титан обрав свій мученицький шлях й не звертає з нього, усвідомлюючи всі наслідки свого вибору.
Есхіла дуже цікавила проблема вибору, проблема громадянського обов’язку та відповідальності за свої вчинки, розв’язання яких, на його думку, під силу лише видатним героям. У них відчувається сила й велич духу, монолітність характеру.
Есхіл використовує урочисту мову, сповнену архаїзмів, рідковживаних і складних слів. Для підсилення драматизму та емоційного напруження митець використовував трагічне мовчання.
У своїх величних творах, запозичивши сюжети давніх суворих міфів, Есхіл оспівує патріотизм, зображує боротьбу з тиранією та деспотією. Есхіла називали “батьком трагедії”, його творчість мала надзвичайний вплив не тільки на його сучасників, а й на наступні покоління митців.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)