Естетика трагедійного в історичній п’єсі “Сава Чалий”
Трагедія завжди вражала свідомість і почуття людей. Починаючи з античних часів, великі майстри художнього слова приділяли багато уваги цьому жанру драматургії, втілюючи в трагедії філософські поняття про людину і суспільство.
Такі видатні митці світового рівня, як Байрон, Гюго, Шекспір, Шіллер, Пушкін, Лермонтов збагатили естетику трагедійного, розкривши в характерах своїх героїв здатність до пристрасних почуттів та непередбачуваних часом страшних вчинків, зумовлених або надзвичайною любов’ю, або жагучою ненавистю.
Славетний
Для своєї трагедії Карпенко-Карий обрав історичну тему, а героєм – людину яскравої індивідуальності й складної долі. Це був Сава Чалий, учасник Гайдамацького повстання, людина пристрасна, енергійна, здатна на глибокі почуття. Його доля була тісно
Сильний духом, розумний, вольовий, Сава Чалий віддає всього себе боротьбі за визволення народу з-під польсько-шляхетського гноблення, та, бачачи марність своїх зусиль, починає зневірятися, сумніватися в правильності вибраного шляху. А сумніви й вагання – це завжди шлях до компромісів. Бажаючи мирного вирішення конфлікту між двома непримиримими таборами, Сава зраджує спочатку самого себе, а потім стає зрадником України та її народу.
Мені здається, що ця людина зрозуміла свою страшну помилку ще задовго до того, як побратими виголосили йому свій вирок. “Я кров’ю змив свою вину… Прощайте”, – спокійно говорить він перед стратою, бо смерть для нього – це вже не трагедія. Трагедією стали муки сумління, гірке каяття, розуміння непоправності скоєного гріха. Відбувається моральне самоочищення, що засвідчує здатність героя правильно розуміти ті моральні цінності, які роблять народ нацією, а націю – народом.
Відтворюючи складний внутрішній світ особистості в трагедійних конфліктах, драматург сприяє естетичній повноті розвитку мистецтва.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)