Естетичні погляди Ф. Шиллера – ФРІДРІХ ШИЛЛЕР – ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА
ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО
§ 7. ФРІДРІХ ШИЛЛЕР – ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА
Естетичні погляди Ф. Шиллера
Ф. Шиллер був не тільки видатним драматургом і поетом, а й теоретиком мистецтва. Йому належить цілісна естетична концепція, в якій знайшли відображення ідеї Просвітництва.
Розпочавши свою художню і теоретичну діяльність як прихильник “Бурі і натиску”, Шиллер виступив із гнівним осудженням феодальних порядків у тогочасній Німеччині. У драмах “Розбійники” (1781), “Заколот Фієско
Шиллер вважав, що в театрі слід показувати “живу людину”, а не “крижаних спостерігачів своїх пристрастей”, “педантів своїх почуттів”. У дусі “штюрмерів” художник обстоював принципи вільного виявлення творчого генія, заперечував раціоналізм та жанрову ієрархію в мистецтві.
У “Філософських листах” Шиллер виклав свою ідеалістичну концепцію дійсності. Всесвіт, з його точки зору, є втіленням задуму Бога. Досконалість матерії він уважав виявом досконалості духу. Тому великого значення митець надавав духовним засадам світу, особливо любові, яка, за його словами, веде людство до богоподібності.
У другий, “класичний”, період творчості Шиллера формуються засади його ідеалістичної естетичної програми, викладеної у працях”Про причини насолоди, яку надають трагічні предмети” (1792), “Про трагічне в мистецтві” (1792), “Про грацію і гідність” (1793), “Листи про естетичне виховання людини” (1793-1795), “Про наївну і сентиментальну поезію” (1795).
У своїх філософських поглядах Шиллер спирався на ідеалізм Канта, але аскетизму філософа він протиставив ідею гармонійної особистості, що має “грацію” і “красу” в душі. Шиллер шукав нереволюційних, мирних шляхів перетворення суспільства, і його естетична концепція є відображенням цих пошуків.
“Тепер стали відчуженими держава і церква, закони і мораль, насолода відділилася від роботи, засоби від цілі, зусилля від винагороди”,- писав Шиллер. На думку митця, треба відновити порушену цілісність, повернути гармонію людству, а таке здатне зробити лише естетичне виховання: “Через красу шлях веде до свободи”; “Краса має вивести людей із цього хаосу”. Він доходить висновку, що тільки краса може зробити людину “розумною”, зробивши її спочатку “естетичною”. За ідеал Шиллер обирає античну особистість, в якій не було розладу між духом і тілом, ідеалом і дійсністю, красою і добром. Отже, і мистецтво майбутнього він розглядає як синтез античної та сучасної культур. Художник, писав Шиллер, повинен “спостерігати за тим, що є”, і схилятися перед тим, “що має бути”. Але водночас він застерігав як від сліпого копіювання дійсності, так і від її ідеалізації.
Важливими для розвитку теорії літератури були думки митця про відповідність між формою і змістом твору, про відмінність між епосом, лірикою, драмою, про пафос літератури (сатиричний, елегійний, ідилічний).
Як просвітитель, Шиллер стверджував надзвичайну силу мистецтва в моральному розвитку людини та перетворенні світу. Він зазначав, що мистецтво лише тоді досягає правди, коли воно є вираженням духу: “Лише мистецтву ідеалу призначено осягнути дух сущого й закріпити його в чуттєвій формі”. Естетичні погляди митця позбавлені.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)