Есе “Рука об руку з моїм учителем”

“Дитинство – величезний край, звідки приходить кожний”, писав Антуан де Сент-Екзюпері. Ця метафора вірна. Саме в дитинстві формується характер людини, його відношення до навколишнього світу. Більшу частину дитинства ми проводимо в школі. І від того хто в цей час буде поруч із нами залежить успішність нашої адаптації в житті. Говорячи про шкільний колектив у ряді улюблених викладачів на особливому місці коштує класний керівник

В. И. Даль у своєму “Тлумачному словнику” дає таке тлумачення слову “керувати” – керувати,

радити, указувати, спостерігати, наставляти в чому-небудь, у справі, у роботі, у праці. Всі ці дієслова в повному обсязі характеризують нашого класного керівника Худорожкову Ольгу Вікторівну. От уже чотири роки вона поруч із нами. Колись вона ввійшла до нас у клас до таким нетямущим, різним, часом неслухняним. Тема першої класної години тепер постійно з нами. А говорили ми про Д. С. Лихачова і його листи “Про доброму й прекрасному”.

Із чого починається добро? З доброго вчинку, з доброї справи. Отоді Ольга Вікторівна запропонувала нам своїми добрими справами залишити свій слід у школі. Нехай ці справи не будуть масштабними,

але нехай вони будуть. Так почався наш літопис добрих справ

Основним напрямком наших добрих справ є тимуровская допомога

Ми взяли шефство над безхазяйним дитячим майданчиком на вулиці Шкільної. Навесні наводимо порядок, улітку організуємо ігри для дітей. У нас на території школи є добротна висока гірка, але малятам на неї не забратися. От ми вже два роки будуємо гірку зі снігу для малят. Усі задоволені: старші брати й сестри качаються на великій гірці, а малята на своїй. Нам приємно, що ми всім догодили, хоча далеко не всі знають, що цю гірку зробили ми

Говорять старість не радість. А в селі людям похилого віку жити дуже важко. На Раді Справи ми вирішили допомагати декільком пенсіонерам. Ми надаємо їм посильну допомогу по господарству: складаємо дрова, чистимо сніг, допомагаємо у весняно-осінніх роботах. Нас у цій ініціативі підтримали й інші класи школи. Тепер у селі всі самотні люди можуть розраховувати на допомогу школярів

Дуже часто наш класний керівник вимовляє слова: “Чисто не там де забирають, а там, де не смітять”. Так народилася ще одна добра справа, що ми вписали у свій літопис: навесні й восени ми призиваємо жителів села підтримувати порядок на своїх вулицях у своїх будинків. Розносимо листівки, виходимо на суботнику й забираємо безхазяйні ділянки села. Тепер цю справу підхопила вся школа й наше Село й зони відпочинку стали набагато чистіше. Нам приємно, що ми з’явилися ініціаторами цієї тепер уже традиції.

Цього року ми вирішили закласти шкільний сад. І знову ми разом із класним керівником приносили саджанці. Посадили. Це буде нашим слідом у житті школи. Сподіваємося, що й інші класи захочуть залишити свій добрий слід у шкільному саду

Пройшло чотири роки нашого спільного існування чотирнадцяти різних хлопців і класного керівника. І тепер уже ми згуртований колектив. Класний керівник все переживає разом снами. Життя, що проживається спільно, і по своїй назві, і по своїй суті в корені відрізняється від простих заходів. Все происходящее в нашім шкільному житті стає для кожного з нас подією. При підготовці до кожної події кожний з нас сам визначає міру свого творчого внеску в спільну справу, знаємо, що від кожного залежить, на скільки подій буде значимо для навколишніх

И у всіх наших справах поруч наша Ольга Вікторівна. Всі її рукам підвладно: разом з нами сніг чистить, дрова носить, картоплю копає, сміття забирає. Будь-якій справі вона вчить нас радуватися й думати про Майбутнє. Адже кожна наша дія є наслідком попередні й прологом кпоследующему.

Так поступово наша спільна діяльність, співдружність, навіть непомітна для нас стає потребою. А в сучасному світі, коли кожний за себе, це так необхідно. Нехай навіть вийшовши зі школи, це не стане життєвим кредо кожного, але вуж точно ми не будемо байдужими людьми. У підсвідомості залишиться потреба піклуватися про ближній, про свій двір, вулицю, школі, про свою Батьківщину. А початися все може зі шкільної лави, якщо поруч у всіх справах, у прикрості й радості, у праці й відпочинку буде класний керівник. Буде рівним, але першим, буде високим, але без гордині, що вміє ребячливо й просто вставати в один ряд з дітьми. Тоді можна бути спокійними за підростаюче покоління. Нам повезло. Наш класний керівник саме такий!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Есе “Рука об руку з моїм учителем”

Categories: Нові твори

Links