Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Есе “Рука об руку з моїм учителем”

Есе “Рука об руку з моїм учителем”

“Дитинство – величезний край, звідки приходить кожний”, писав Антуан де Сент-Екзюпері. Ця метафора вірна. Саме в дитинстві формується характер людини, його відношення до навколишнього світу. Більшу частину дитинства ми проводимо в школі. І від того хто в цей час буде поруч із нами залежить успішність нашої адаптації в житті. Говорячи про шкільний колектив у ряді улюблених викладачів на особливому місці коштує класний керівник

В. И. Даль у своєму “Тлумачному словнику” дає таке тлумачення слову “керувати” – керувати,

радити, указувати, спостерігати, наставляти в чому-небудь, у справі, у роботі, у праці. Всі ці дієслова в повному обсязі характеризують нашого класного керівника Худорожкову Ольгу Вікторівну. От уже чотири роки вона поруч із нами. Колись вона ввійшла до нас у клас до таким нетямущим, різним, часом неслухняним. Тема першої класної години тепер постійно з нами. А говорили ми про Д. С. Лихачова і його листи “Про доброму й прекрасному”.

Із чого починається добро? З доброго вчинку, з доброї справи. Отоді Ольга Вікторівна запропонувала нам своїми добрими справами залишити свій слід у школі. Нехай ці справи не

будуть масштабними, але нехай вони будуть. Так почався наш літопис добрих справ

Основним напрямком наших добрих справ є тимуровская допомога

Ми взяли шефство над безхазяйним дитячим майданчиком на вулиці Шкільної. Навесні наводимо порядок, улітку організуємо ігри для дітей. У нас на території школи є добротна висока гірка, але малятам на неї не забратися. От ми вже два роки будуємо гірку зі снігу для малят. Усі задоволені: старші брати й сестри качаються на великій гірці, а малята на своїй. Нам приємно, що ми всім догодили, хоча далеко не всі знають, що цю гірку зробили ми

Говорять старість не радість. А в селі людям похилого віку жити дуже важко. На Раді Справи ми вирішили допомагати декільком пенсіонерам. Ми надаємо їм посильну допомогу по господарству: складаємо дрова, чистимо сніг, допомагаємо у весняно-осінніх роботах. Нас у цій ініціативі підтримали й інші класи школи. Тепер у селі всі самотні люди можуть розраховувати на допомогу школярів

Дуже часто наш класний керівник вимовляє слова: “Чисто не там де забирають, а там, де не смітять”. Так народилася ще одна добра справа, що ми вписали у свій літопис: навесні й восени ми призиваємо жителів села підтримувати порядок на своїх вулицях у своїх будинків. Розносимо листівки, виходимо на суботнику й забираємо безхазяйні ділянки села. Тепер цю справу підхопила вся школа й наше Село й зони відпочинку стали набагато чистіше. Нам приємно, що ми з’явилися ініціаторами цієї тепер уже традиції.

Цього року ми вирішили закласти шкільний сад. І знову ми разом із класним керівником приносили саджанці. Посадили. Це буде нашим слідом у житті школи. Сподіваємося, що й інші класи захочуть залишити свій добрий слід у шкільному саду

Пройшло чотири роки нашого спільного існування чотирнадцяти різних хлопців і класного керівника. І тепер уже ми згуртований колектив. Класний керівник все переживає разом снами. Життя, що проживається спільно, і по своїй назві, і по своїй суті в корені відрізняється від простих заходів. Все происходящее в нашім шкільному житті стає для кожного з нас подією. При підготовці до кожної події кожний з нас сам визначає міру свого творчого внеску в спільну справу, знаємо, що від кожного залежить, на скільки подій буде значимо для навколишніх

И у всіх наших справах поруч наша Ольга Вікторівна. Всі її рукам підвладно: разом з нами сніг чистить, дрова носить, картоплю копає, сміття забирає. Будь-якій справі вона вчить нас радуватися й думати про Майбутнє. Адже кожна наша дія є наслідком попередні й прологом кпоследующему.

Так поступово наша спільна діяльність, співдружність, навіть непомітна для нас стає потребою. А в сучасному світі, коли кожний за себе, це так необхідно. Нехай навіть вийшовши зі школи, це не стане життєвим кредо кожного, але вуж точно ми не будемо байдужими людьми. У підсвідомості залишиться потреба піклуватися про ближній, про свій двір, вулицю, школі, про свою Батьківщину. А початися все може зі шкільної лави, якщо поруч у всіх справах, у прикрості й радості, у праці й відпочинку буде класний керівник. Буде рівним, але першим, буде високим, але без гордині, що вміє ребячливо й просто вставати в один ряд з дітьми. Тоді можна бути спокійними за підростаюче покоління. Нам повезло. Наш класний керівник саме такий!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Якби я був учителем. Твір-міркування Якби я був учителем, то, заходячи в клас, я починав би урок з якого-небудь жарту. Це добре розслаблює й задає тон подальшим заняттям. Ще б я доручив кожному учневі провести урок відповідно до шкільної програми, нехай готуються й діють самостійно. Ще б я не сидів за окремим учительським столом, а...
  2. Багряний Іван Павлович Рука Багряний І. П. Рука:(Оповідання) // Всесвіт. – 1928. – № 15. – С. 2-6. Чорна й репапа, ніби вузловата ріпа, щойно взята з морозу. Яків пильно розглядав її біля каганця, припухлу, тиснув лівою і сичав. З виразок повиступала кров. Намагався стулити пальці, а вони не сходились, ба навіть не розгинались...
  3. Особливості драматичного конфлікту в п’єсі Генріка Ібсена “Ляльковий дім” (діалог з учителем) Сиджу і думаю. У голові різні думки. Цілий клубок думок-антагоністів. Одна думка суперечить іншій, хочеться сказати багато, а от як – ще не знаю. Я ніби чую, як Ви, Світлано Олександрівно, не захочете зі мною погодитися, і я починаю з Вами сперечатися. Дозволите? – Чому ти, Сергію, вибрав цей вислів...
  4. А лебеді летять над моїм дитинством, над моїм життям (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять…”) Коли видатний письменник дивиться на небо, він, мабуть щось хоче побачити там? Ні, він згадує своє дитинство, і вже перед нами стоїть маленький хлопчик Михайлик, який народився в мальовничій місцевості на Вінниччині. Згадується матуся, Ганна Іванівна, така добра, ласкава, невтомна трудівниця. Саме вона навчила свого сина, любити кожну травиночку, милуватися...
  5. А лебеді летять над моїм дитинством, над моїм життям (за повістю “Гуси-лебеді летять…”) Коли видатний письменник дивиться на небо, він, мабуть щось хоче побачити там? Ні, він згадує своє дитинство, і вже перед нами стоїть маленький хлопчик Михайлик, який народився в мальовничій місцевості на Вінниччині. Згадується матуся, Ганна Іванівна, така добра, ласкава, невтомна трудівниця. Саме вона навчила свого сина любити кожну травиночку, милуватися...
  6. На що він руку піднімав Пушкін і Лермонтов. Ці два імені стоять поруч у російській літературі. Вони сучасники, і разом з тим – люди різних поколінь. Пушкін – поет епохи розквіту передової думки, Лермонтов ж сформувався як поет в епоху тиранії і реакції, що настала після повстання декабристів. І все ж є щось, сближающее ці...
  7. За науку – цілуй батька і матір у руку Ми всі вчимося у школі. Вона дає справді великі знання, які потім кожна людина вдосконалює, обравши власну стежку в житті. Це стосується не лише знань із якоїсь галузі – математичної, хімічної, сільськогосподарської, філологічної тощо, – а й життєвого досвіду, духовних шукань. Школа має велике значення для кожного. Але справжній фундамент...
  8. І нудно і сумно, і нікому руку подати Болісні переживання самотності, відчуття безпритульності, безплідності існування, мертва нудьга, пекуча й беззмінна, “як пломінь”, печаль – ось основні риси ліричного героя М. Ю. Лєрмонтова. Багато сучасників поета були людьми нескінченно самотніми, замкнутими в собі, відчували вони довкола лише льодову порожнечу, ніщо не могло зігріти їх серце, та й самі вони...
  9. “И скучно и грустно, и некому руку подать…” (за творами М. Ю. Лєрмонтова) Характерною темою для всієї творчості М. Ю. Лєрмонтова є тема самотності. Напевно, тому в багатьох його віршах зустрічаються такі слова, як “один”, “самотній” (“Белеет парус одинокий…”, “Выхожу один я на дорогу…”, “На севере диком стоит одиноко…”). Ми знаємо, що поет і в житті був самотній. Його зреченість, віддаленість від людей...
  10. “Роль класного керівника у вихованні підростаючого покоління” Кожна дитина потребує виховання зі сторони дорослих. Вся справа в тому, що діти одночасно зі своєю тягою до корисного знання, хочуть також пізнавати світ і з іншого боку і цікавитися тим, чим в їх віці цікавитися не варто було б. Направлення дитячої енергії в правильне русло, показування молодій людині, що...
  11. Я була тоді з моїм народом: Ахматова А. Ахматова, поет величезного поетичного дарунка, піднесен і трагічного, увійшла у російську літературу насамперед як співак любові. Однак із часом – часу бур і потрясінь у долі Росії – її лірика, спочатку камерна, интимно-исповедальная, знаходить високе цивільне звучання. Уже в роки першої світової війни в її творчість увійшли мотиви гражданственности,...
  12. В казематі. Моїм соузникам посвящаю Безмежну любов до України, турботу про її майбутнє висловив Шевченко в поезії “Мені однаково…”. Цей вірш увійшов до циклу “В казематі. Моїм соузникам посвящаю”. Головний мотив поезії – занепокоєність поета-громадянина долею рідного краю. Висловлює поет цю думку за гратами каземату, коли вирішується його власна доля. Життя митця склалося так, що,...
  13. Послання “І мертвим, I живим, І ненародженим землякам моїм…” Цей твір своєю назвою вказує на адресата, до якого звертається Т. Г. Шевченко. А саме: до українців (до пам’яті попередників, до сучасників і нащадків). У поемі воєдино пов’язано сатиру на панівний клас і авторське уявлення про те, яким має бути справжній патріот. Епіграф послання взято з Біблії, з першого соборного...
  14. Роздуми про долю рідного народу в посланні “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…” В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду. З творчої скарбниці Т. Шевченка можна...
  15. “Я була тоді з моїм народом…” (Мої роздуми над поемою А. Ахматової “Реквієм”) Три сторінки у “Роман-газеті”. Чверть століття – за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва – “Реквієм”. Я завжди уявляла собі цю жінку витонченою (портрет Модільяні!), дещо погордливою. Вишуканістю, літературним снобізмом віяло від її перших ліричних збірок – ще...
  16. Роздуми про долю рідного народу в посланні Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” В історії кожної літератури є твори, які володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить поезія Великого Кобзаря. Йому було властиве глибинне відчуття кревної причетності до долі рідного народу, до його трагічної історії. Саме тому він спрямовує свої твори на захист пригнобленого люду. З творчої скарбниці Т. Шевченка можна...
  17. Послання “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Послання “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…” Цей твір своєю назвою вказує на адресата, до якого звертається Т. Г. Шевченко. А саме: до українців (до пам’яті попередників, до сучасників і нащадків). У поемі воєдино пов’язано сатиру на панівний клас...
  18. Я була тоді з моїм народом (за поезією А. А. Ахматової) АННА АХМАТОВА ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ АННА АХМАТОВА “Я була тоді з моїм народом…” (за поезією А. А. Ахматової) Роки сталінізму озвалися диким болем і нелюдськими стражданнями у долях людей. Багатьох духовно скалічили, винищили, зламали. Вплив сталінізму – цього жахливого монстра – перенесла Анна Ахматова. Сина Ахматової, Льва Гумильова, декілька разів заарештовували....
  19. “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнє посланія” Твір написаний Т. Шевченком 1845 р. у В’юнищі, його автограф міститься в альбомі “Три літа”. На відміну від усіх відомих послань, цей твір вражає всеохоплюючими масштабами адресатів: це й усі минулі покоління українців (“мертві”), і Шевченкові сучасники (“живі”), і далекі нащадки (“ненарожденні”), українці, що мешкають у своїй землі, і ті,...
  20. “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє” (1845) Жанр: Послання Особливості побудови: Відсутність епічного, перевага ліричного, пройнятого актуальними громадянськими мотивами. В епіграфі до послання (слова з Біблії “Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, – лже оце”) автор натякає на панів-експлуататорів, які, знущаючись з народу, говорять, що його люблять. Ідейно-художній зміст У своєму посланні Шевченко розвинув...
Есе “Рука об руку з моїм учителем”
«
»