Есе на тему: Ідеї моральності
Кожна людина в цьому житті хоча б раз ставала на неправильний шлях неправди й несправедливості. Не завжди приємно чути гірку правду. Я вважаю, що в деяких випадках краще почути солодку неправду, чим потім страждати від правди. Тут буде доречно сказати про п’єсу Олександра Вампилова “Старший син”. У добутку все починається із брехні, тобто із брехні Бусигіна: “У людей товста шкіра й пробити її не так-те просто. Треба збрехати як треба, тільки тоді тобі повірять і поспівчувають”. І спочатку здається, що Бусигін прав: адже ніхто не хотів
Росший без батька Бусигін, може бути, уперше відчув любов до себе, що матеріалізувалася в слово “синок”. Цей момент стає визначальним. Володю Бусигіна нез’ясовно хвилює все, що відбувається в сім’ї Сарафанових. Він, що так безвідповідально збрехав, відчуває свою відповідальність за
Бусигін – син Сарафанова не по крові, а за духом. Він говорив про всевладдя товстошкірості, а сам виявився не здатний на жорстокість. Як Сарафанів, він чуйний і добрий і теж схожий на “блаженного”, звалюючи на себе турботи чужих людей. І от ця брехня Бусигіна допомоглася йому знайти свою сім’ю, свій рідний будинок. Це ще раз підтверджує, що брехати людям – кращий спосіб уникнути яких-небудь проблем
Ще одним чудовим добутком є роман Ч. Айтматова “Плаха”. Головний герой – Авдий Каллистратов. Це персонаж, що вірить у Бога, проповідує всім людям свою теорію, направляє їх на шлях щирий. А тому, щоб допомогти людям, він влаштовується на роботу в одну з місцевих газет. Авдию пропонують написати статтю про наркоманію. І він погоджується. Його сусідами виявляються люди, які вже втратили сенс життя, вони живуть одним удень, у них одна мета: алкоголь і наркотики. Каллистратов намагається їм допомогти, але вони вже настільки відійшли від суспільства, що стали як звірі. Але в чому ж винуватий Авдий? У тім, що він намагається допомогти людям. Наше суспільство занепало: від життя йому нічого не треба, крім наркотиків і алкоголю. І в результаті Авдий гине через жорстокість людей, від їхнього підступництва. Все своє життя він провів наодинці із самим собою, відстоюючи свої власні погляди, свої інтереси. І можна сказати, що “чесно прожити” йому вдалося
Я вважаю, що в нашім житті дуже багато неправди й несправедливості, звичайно, кожна людина має право вибрати свій шлях, збрехати або сказати правду. І чим людина більше приносить добра суспільству, тим йому легше прожити життя
Ідеї моральності прості, як життя, і, як вона, складні. Здавалося б, від нас потрібно всього лише дотримання певних обов’язків. Але такого роду обов’язку існують скрізь, де діє людина: на роботі й на відпочинку, у навчанні й суспільній діяльності, у сім’ї, стосовно друзів, оточуючим людям і природі. І як буває часом складно надходити відповідно до певних правил, хоча прекрасно усвідомлюєш, що чесне виконання обов’язку приносить користь усім – і суспільству в цілому, і окремій людині
“Російський народ за свою історію відібрав, зберіг, підніс до степеня поваги такі людські якості, які не підлягають перегляду: працьовитість, совісність, доброту, чесність”, – незадовго до смерті писав В. Шукшин. В ім’я цих неминущих духовних цінностей були створені чудові оповідання В. Астафьева й В. Шукшина, чудесні добутки В. Распутіна й Ч. Айтматова
Письменники переслідували лише одну мету: розтривожити наші душі, зробити нас небайдужими. Вони намагалися виховати в нас, читачах, щиру моральність, навчити жити по совісти
Найбільш гостр і злободенним є, по-моєму, роман Ч. Айтматова “Плаха”. Добуток відрізняється постановкою моральних питань, що встали перед нами в останні роки. Одне з головних діючих осіб у романі – Авдий Каллист-Ратов, парубок з ясно вираженою життєвою позицією, цілеспрямований, що відрізняється сміливістю й вірою у свої переконання
Авдий – людина віруючий, вона вважає, що Бог є в кожному, але тільки не всі люди розуміють це. Він відрізняється філософською спрямованістю думки, знає історію церкви й філософію християнства. Адже Каллистратов учився у вищій церковній установі. Однак спонукуваний ідеєю ревізії церкви, Авдий відкидає філософію релігії, за що виключається з духовної семінарії
Однак незважаючи ні на що, Авдий коштує ще на позиціях християнства, і йому не може бути байдужне життя суспільства. І тому, захоплений ідеєю служити Батьківщині, Каллистратов влаштовується на роботу в редакцію однієї із провінційних газет, намагаючись у своїх статтях відбити реальне положення речей у країні. І спочатку його замітки являють приклад гласності, але нарис про наркоманів у казахстанських степах не одержує належної уваги. Видимо, комусь не сподобалися правдиві висловлення автора. Авдий виявляється в скрутному стані. І знову в його житті встають питання: “Що робити? Як жити далі?”. Труднощі вибору подальшого шляху, складність життя приводять Каллистратова до усвідомлення необхідності перевиховання людей релігійним шляхом. Прекрасно усвідомлюючи наслідку своїх дій, Авдий все-таки не змінює своїм принципам, залишається чесний із самим собою, виконує моральний борг. І знову він у степах Казахстану. Але люди, в упор тварин, що розстрілюють, думаючі лише про власне благо, що знищують природу, зрештою вбивають Авдия Каллистратова.
Воістину трагічний фінал: обривається життя зовсім ще парубка. Але тим самим автор призиває задуматися про долю Авдия, ще раз простежити його життєвий шлях. І тоді розумієш, що все свідоме існування Каллистратов провів у гармонії із самим собою, відстоюючи власні погляди й ідеали, і постійно прагнув бути корисним людям. Можна сказати, що “чесно прожити” йому вдалося
Торкаючись моральних проблем, не можна не згадати творчість В. М. Шукшина. Будучи продовженням кращих традицій класичної літера-тури, Василь Макарович завжди вважав, що головне в житті російської інтелігенції – прагнення допомогти людям. І він намагався насамперед допомогти людям знайти правду, зберегти щирі духовні цінності, жити відповідно до боргу й совісти
Торкаючись Теми честі й совісті, варто згадати одне із кращих оповідань Шукшина – “Полювання жити”. Примітний він тим, що добро й зло показані “у прямій сутичці”.
Старий мисливець Никитич, людина незвичайної доброти, відкрита душа, дав притулок кримінальника, фактично врятував йому життя й одержав від нього кулю вспину.
У виконаному страшної драматичної сили оповіданні старий-мисливець говорить випадному злочинцеві: “Голод тебе великий красти штовхнув? З жиру біситеся, окаянні”. Ці слова виразили джерело зла. Саме з метою наживи відбуваються багато злочинів
На противагу злу й жорстокості, які присутні в оповіданні, ставляться вчинки, дії мисливця Никитича. Розумієш, що право зватися “людиною незвичайної доброти” і “відкритої душі” він заслужив винятково своїми благими вчинками. Адже навіть зштовхнувшись зі злом, ця людина не відступилася від своїх принципів і простягнула руку допомоги
(2 votes, average: 4.50 out of 5)