Есе Дж. Джойса “Джакомо Джойс” – шедевр малої модерністської прози
Кохання… Найсвітліше і найтаємничіше, найсолодше і найболючіше, сотні разів оспіване і щоразу інше людське почуття. Життя закоханого перебігає в незвичному вимірі. Поруч із дорогою людиною час стрімко збігає. А коли її немає поруч, то линуть, набігаючи один на одного, спогади: “Бліде обличчя в рамці важкого запашного хутра, її руки сором’язливі та нервові”; “високі підбори вистукують пустку на лунких кам’яних сходах”; “спідниця закочена несподіваним рухом коліна; білий мережаний край спідньої сорочки задерто понад
Кохана заповнює собою весь світ, його теперішнє і далеке минуле. Її подоба асоціюється з відомими образами літератури, постатями великих жінок минулого: “Вона йде переді мною вздовж коридору, і доки вона йде, вузол її волосся розгортається і розсипається… Вона не знає про це і йде переді мною проста і гордовита.. От так само вона йшла перед Данте в своїй простій гордості, і такою ж, не торкнутою кров’ю та насильством, дочка Ченчі, Беатріче, йшла на смерть:
Зав’яжи
Мій пояс мені, й затягни
У вузол простий.
Кохання народжується, розквітає, згасає, а потім знову спалахує в чиїйсь душі оновленим і водночас таким самим, яким бувало уже тисячі разів.
У своєму серці закоханий вміщує всю гіркоту прощальних пісень, що звучали ще за часів Відродження. Поклик почуття в його душі – то “стомлений мудрістю голос Вічного поклику, що озвався був до Авраама, відлунюючи на пагорбах”.
Цей закоханий – ліричний герой есе Джеймса Джойса “Джакомо Джойс”, яке стало підсумком інтенсивних модерністських пошуків письменника. У ньому Джойс розповів історію кохання, що переростає в історію душі, яка прагне пізнати житгя і дух епохи. Утворі відчутні автобіографічні факти: перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, закоханість в свою ученицю, одруження. Однак всі ці факти переосмислені, узагальнені, завдяки чому твір набуває широкого звучання.
Головний герой есе – багатогранна натура, наділена асоціативним мисленням, здатна творити свій неповторний світ, не обмежений реальністю. Твір, насичений яскравими імпресіоністськими образами, написано у вигляді низки фрагментів, що передають потік свідомості головного героя. Така незвична поетика дала можливість створити Джойсу живу, пульсуючу розповідь про закохану людину
(1 votes, average: 5.00 out of 5)