Короткий виклад п’єси Жана Ануя “Жайворонок”

В 1429 р. Жанна д’арк, юна селянка з Домреми, устала на чолі французької армії й за рік змінила хід Столітньої війни між Англією й Францією. Переломною подією стало зняття облоги з Орлеана. Солдати, що надихають Жанною,, одержали ряд блискучих перемог і відвоювали частина Франції, захопленої англійцями

Однак многим довівся не по вдачі стрімкий зліт дівчини з народу; ставши жертвою зрадництва, Жанна попадає в полон до прихильників англійців і з’являється перед церковним судом. У цей важкий для неї година глядач і зустрічається з героїнею

п’єси. От уже дев’ять місяців у Руане триває процес: англійський граф Варвик, французький єпископ Кошон, Фіскал і Інквізитор намагаються будь-що-будь опорочити Жанну й змусити її відректися від своїх діянь

Судді пропонують Жанні розповісти свою історію, і та поринає в спогади. У дитинстві вона вперше почула голоси святих. Спочатку вони призивали її бути слухняної й молитися Богу, а коли вона виросла, наказали йти рятуйте! і повернути йому кородевство, що роздирає на шматки англійцями. Батько Жанни, довідавшись, що дочка його збирається стати на чолі армії й відправитися в похід рятувати Францію, приходить

у лють і б’є її. Мати теж не схвалює намірів Жанни. У сльозах дівчина скаржиться голосам святих…

Натхненна понад, Жанна відправляється в найближчий містечко Вокулер, іде до коменданта Бодрикуру й просить у нього чоловічий костюм, коня й збройний ескорт до Шинона, де перебуває резиденція дофіна Карла, з яким їй неодмінно треба зустрітися

Бодрикур не ладь розважитися із симпатичною дівицею, але дати їй коня та інше – немає вуж, звільніть! Однак Жанні вдається уламати самолюбного солдафона. Всім відомо, що частина французької знаті перейшла на сторону англійців. Орлеан в облозі, а французькі солдати зовсім зажурилися через постійні поразки. Їм потрібний хто-небудь, хто надихне їх. І цією людиною стане вона, Жанна. А Бодрикур, що направив Жанну до двору, буде замічений і нагороджений. Уражений її міркуваннями Бодрикур відправляє дівчину Вшинон.

У похмурому шинонском замку сидить некоронований король – дофін Карл. Король, його батько, був божевільний, син же ворожить, що краще – бути бастардом або божевільним. Карл, Що Сумнівається у своєму походженні, перетворився в пішак у руках різних політичних партій

Карлові повідомляють, що якесь сільське дівчисько хоче його бачити: вона заявляє, що прийшла врятувати Францію й коронувати його. Дофін вирішує неї прийняти – гірше не буде. Тим більше що можна ще й посміятися: простушка ніколи не бачила короля, тому він посадить на трон пажа, а сам загубиться в юрбі придворних. От і подивимося, чи дійсно вона ниспослана йому понад, або це просто дурочка.

Жанна, ЩоВвійшла в тронний зал, безпомилково знаходить дофіна. Вона заявляє йому, що Господь наказав їй устати на чолі французької армії, зняти облогу з Орлеана й коронувати його в Реймсі. Здивований Карл виганяє всіх придворних і залишається з Жанною наодинці. Він хоче знати, чому ж Бог раніше не згадав про нього? “Бог не любить тих, хто боїться”, – просто відповідає дівчина. Вражений простотою і ясністю її відповідей, Карл призначає її командующей французькою армією

Спогаду Жанни перериває Варвик. Він заявляє, що Карл просто скористався Жанною, як талісманом. Хоча – змушений він визнати – дійсно, Орлеан був звільнений, а французи зненацька одержали ряд значних перемог. Може бути, їм допоміг Бог, а може, “жайворонок, що співає в небі Франції над головами піхотинців…”. Але тепер жайворонок попався – Жанна в плівку, голоси її замовкли, король і двір від її відвернулися, а років через десять взагалі ніхто не згадає про цю історію

Єпископ Кошон і фіскал хочуть заплутати Жанну підступними питаннями. Чи вірить вона в чудеса, створені Господом? Так, вірить, але головні чудеса творить людина за допомогою сміливості й розуму, даних йому Богом. Кошон обвинувачує Жанну в тім, що їй подобається воювати. Ні, просто Війна – це праця, а щоб вигнати англійців із Франції, треба як варто потрудитися. Перед поглядом Жанни виникає один з її капітанів, Лаир. Тепер вона знає, що ненажера, богохульник і забіяка Лаир настільки ж бажаний Богу, як єпископи й святі, тому що він простодушний і бореться за праву справу. Жанна впевнена: Ааир прийде й звільнить неї. Ні, відповідає їй Кошон, Лаир став ватажком банди й тепер промишляє розбоєм на дорогах Німеччини. Бачачи, як потрясло дівчину зрадництво її бойового товариша, Кошон вкрадливо пропонує Жанні відректися від своїх голосів і від своїх перемог. “Від вчиненого мною ніколи не відречуся”, – гордо заявляє дівчина

Лунає лиховісний голос Інквізитора. Він указує на головного ворога церкви – людини, що вірить у свої сили, одержимого любов’ю до людей. Інквізитор вимагає відлучити Жанну від церкви, пер9* дати її в руки світської влади й стратити

На сцену виходить руанский кат. Але Жанна страшиться не його, а відлучення, адже для неї церква й Бог нероздільні. Ще більше збільшує страждання Жанни мовлення Карла. Ставши королем, він більше не має потреби в її допомозі, навпроти, йому неприємні нагадування про те, що своєю короною він зобов’язаний простій сільській пастушці, що вдобавок збираються оголосити єретичкою. Ні, він більше не бажає навіть чути оней.

Жанна остаточно падає духом – усі, хто був доріг їй, відвернулися від її. Вона погоджується надягти жіноче плаття й відректися від всіх своїх здійснень. Не вміючи писати, Жанна ставить під зреченням хрестик

Варвик поздоровляє Кошона: страта Жанни стала б “торжеством французького духу”, а в зреченні є “щось жалюгідне”. Дійсно, маленька самотня Жанна в тюремній камері викликає жаль. Вона марне волає до голосів, вони мовчать, не хочуть допомогти їй. Приходить Варвик поздоровити Жанну. По суті, вона йому глибоко симпатична, йому зовсім не хочеться стратити неї, це тільки простолюдини дають убити себе ні за що

Слова Варвика глибоко ранять душу дівчини: вона сама з народу! Жанна раптом усвідомлює, що припустилася помилки: вона ніколи не зможе забути того, що зробила! Нехай голосу мовчать – вона все бере на себе! Вона відмовляється від зречення!

Лунають лементи: “У вогонь єретичку! Смерть!” Всі сидячі на сцені діючі особи вистачають оберемки хмизу й споруджують багаття. Жанну прив’язують до стовпа. Вона просить дати їй хрест, і якийсь англійський солдат подає їй хрестик, зв’язаний із двох паличок. Хтось підпалює хмиз, Жанна сміло й прямо дивиться перед собою

Раптово з голосним лементом на сцену уривається Бодрикур. Не можна закінчувати п’єсу, адже вони ще не зіграли коронування! “Теперішній кінець історії Жанни – радісний. Це – жайворонок у небі! Це – Жанна в Реймсі, в усій красі її слави!”

Усіх кидаються розтаскувати багаття. Жанні приносять її меч, Прапор і плащ. Лунає дзенькіт дзвонів, звучить орган. Усі опускаються на коліна. Архієпископ покладає на голову Карла корону. Жанна коштує, випрямившись, посміхаючись небесам, як на картинці із хрестоматії по історії для школярів. ” Історія Жанни д’арк – це історія із щасливим кінцем!”

Е. В. Морозова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Короткий виклад п’єси Жана Ануя “Жайворонок”

Categories: Скорочені твори

Links