Е. А. Евтушенко – ліричний поет
Євгеній Олександрович Евтушенко – один із самих популярних і добре відомих сучасних поетів – народився в 1933 році в м. Зима Іркутської області в рє-мье службовця. Після закінчення десятилітки вчився в Літературному інституті ім. А. М. Горького. Друкувати-Ся почав в 1949 році. Перша книга Евтушенко “Розвідники прийдешнього” з’явилася, коли поетові здійснилося 19 років. Із цього вре-мени систематично виходять у світло його віршовані збірники, у яких він прагне виразити почуття зв’язку сучасності з історією, почуття зв’язку між
У Творчості Е. Евтушенко знайшла своє відбиття поетична географія його поїздок по країні й за ру-беж. Ім’я Евтушенко давно й міцно ввійшло в современ-ную поезію. Більше того, воно широко поширилося в самому нашім житті серед людей різних поколінь, різних професій, різних поглядів на життя й різні літературні смаки. Велика популярність Евту-Шенко полягає не тільки у видатному поэтичес-кому даруванні, але й у тім уродженому почутті граж-данственности, що нерозривно з почуттям време-ни. Він як поет товариський,
Починав він у той період, коли для багатьох поетів існував як би один “ліричний герой”, однооб-по-різному й постійно ясний. В 1954 році поет виступив з віршем “Пролог”. Це вірш знаме-новало собою новий поворот до більше пильного погляду на людський характер
Е. Евтушенко – поет часу, чуйно уловлювальний всі його головні впливи. І разом з тим він поет каж-додневности, поет негайного відгуку. У його поезії сусідять і радянський актор Євгеній Урбанский, і французька співачка Эдит Пиаф, і Стенька Разін, і Тиль Уленшпигель.
Його творчість як поета, що розуміє своє перед-призначення, невіддільно від почуття любові до Батьківщини: Якщо буде Росія, Виходить, буду і я. І як би на підтвердження цих рядків з’явилася дру-гаю книга “Катер зв’язку”, що відбила це позна-ние Батьківщини. Евтушенко не задовольняється вражаю-щим сюжетом, він насичує цей сюжет подробнос-тями, які можна почерпнути лише в самій жиз-ни. Він створив галерею ліричних портретів, подтвер-дів свій відомий рядок: “Людей нецікавих у світі ні”. Любов’ю до людей поет виражає любов до Батьківщини. Не може не радувати інтерес поета до історії. Його поема “Казанський університет” пов’язана з минулим нашої батьківщини: Казань, Казань, татарська столиця, Припустити ти навіть не могла, Як накрепко Росія настоїться Під крышкою вируючого казана. І в пахнущий казарменими щами, Европою приправлений настій Увійдуть Державін, Лобачевский, Щапов, Увійдуть і Каракозов і Толстой
Велике місце у творчості Євгенія Евтушенко за-нимает любовна лірика. Всі його вірші про любов напол-нены тривожним биттям серця: Молю тебе – у найтихішій тиші, Або під дощ, що шумить у височині, Або під сніг, що мерехтить у вікні, Уже в сні й все-таки не в сні – Весняної вночі думай про мене И літньою ніччю думай про мене, Осінньою ніччю думай про мене И зимовою ніччю думай про мене. У його віршах шлях до улюбленого – це пошук змісту жиз-ні, єдиного й неповторного щастя, шлях до себе. Евтушенко вміє розмовляти віршами, писати для людей, що володіють гарним слухом. У своїх сти-хах він вступає в духовний контакт считателем.
Його вірші відкриваються безпосереднім звертанням до друг)7, до улюбленого. До любовної лірики ставляться такі вірші, як “Улюблена, спи!..”, “Ні, мені ні в чому не треба половини!”. Поет завжди хоче бути у своїх віршах об’єктивним. Він роз’ясняє свою точку зору дотошно, докладно, що нітрохи не применшує ні якості добутку, ні його поетичної пишноти
Він може досліджувати долю самотньої жінки: Вона сказала: – Він уже заснув, – Засмикнувши полог над ліжечком сина, И верхнє світло ніяково погасило, И, скулившись, халат упав на стілець. Ми з нею не говорили про любов… У віршах Евтушенко – творча активність совре-менника. Поет відгукується на кожну подію логичес-який життя миру, воно пише про міжнародні форуми молоді й боротьбі за мир, про новобудови Сибіру й підйомі цілини в Казахстані, про війну у В’єтнамі й кубинській революції, про світовий спорт, науково-тих-ническом прогресі й т. п. Росія скорочує свою армію… Дівчата гладять платтячка в горошинку, Хлопці їдуть, И не бомби атомні – Вибухають частівки під гармоніку
Своєю творчістю, у якому органічно соеди-нилось романтичний умонастрій сучасної молоді із серйозними роздумами про сенс життя, Евтушенко вписав істотний штрих у портрет по-коления, що ввійшов у життя після Другої світової Війни. Почуття й міркування поета про сьогоднішній день, особисто пережите надають його віршу не повтори-мость і оригінальність. Не все в поезії Евтушенко однаково сильно й убе-дительно. Зокрема, читач не може не звернути увагу на дивну розмаїтість людських типів у його поемі “Братня ГЕС”, але той же читач помітить і недостатню композиційну стрункість поеми, відсутність часом зв’язку між окремими її картинами й главами
Е. Евтушенко любить людей і пише про їх тепло й ува-жительно (Нюшка, Крамер в “Братньої ГЕС”, Марко Бернес у вірші “Він любив тебе, життя”, Чу-Ковский в “Вітрилі”, Хикмет в “Серце Хикмета”). Цивільний пафос властивий і прозаїчним произ-веденням Е. Евтушенко (роман “Ягідні місця”, 1981). Невід’ємною частиною літературної роботи письменника стали критичні й публіцистичні виступи, що склали збірники “Талант є чудо невипадкове” (1980) і “Точка опори” (1981).
Проникливий поет-лірик Е. Евтушенко написав багато віршів про любов і дружбу. Він автор популярних пісень ” чиХочуть російські війни”, “Біжить ріка”, “У на-шем місті дощ”, “А сніг іде”, “Вальс про вальс”, “Поки вбивці ходять по землі”, “Не поспішай”, “Товариш гітара” і ін. На слова Е. Евтушенко композитором Д. Шостаковичем створена 13-я симфонія й симфоничес-кая поема “Страта Степана Разіна”. Творчість Е. Евтушенко многообразно в жанровому й тематичному плані
Звертаючись до всіляких проблем сучасності, поет у їх эстетическом ос-вещении опирається на традиції А. Пушкіна, Н. Некра-Сова, В. Маяковського, А. Твардовского. Евтушенко завжди й поет, і публіцист. Навіть у про-граммных віршах, а може, особливо в програмних, він розглядає дійсність в історичному й моральному зв’язку: Єсенін, милий, змінилася Русь
Але говорити, що до кращого – не стану, А говорити, що до гіршого – боюся. творчість, Що Досягла зрілості, Євгенія Евтушенко не втратило чарівності молодості. У цьому одна із причин неослабного інтересу до його чуйній музі
(2 votes, average: 3.00 out of 5)