Джанни Родари: вірші й казки про Італію

Питання про літературу в сучасній Італії тісно пов’язаний з боротьбою за створення в країні справді демократичної культури, тому що за двадцятилітній період панування фашизму в країні італійська культура перебувала під найсуворішим контролем. Робилося всі, щоб відірвати її від демократичних Корінь, поставити на службу реакції. У післявоєнний період прогресивне італійське мистецтво тісно пов’язане з реалізмом, із зображенням народу, його надій і сподівань.

Шкільна Література в Італії розвивається в боротьбі проти засилля церкви,

коміксів, телебачення. Прогресивні дитячі письменники прагнуть дати дітям теперішню літературу більших ідей і високої майстерності. До їхнього числа належить Джанни (Джованни) Родари, чиї вірші й казкові повісті користуються широкою популярністю в Італії й за рубежем. Письменник – член Комуністичної партії Італії. Джанни Родари – виходець із робочої сім’ї. Кілька років він працював учителем у початковій школі, у роки боротьби з фашизмом був учасником руху Опору. Після війни він стає журналістом, співробітничає в газеті “Унита”. З його ініціативи в газеті створюється спеціальний “Дитячий куточок”.

У цьому відділі й стали з’являтися перші вірші Родари для дітей. Він писав про усім, що цікавить дітвору: про працю й навчання, про радість і гору, про дитячі негоди.

Сам Джанни Родари розповідав, що пройшло вже кілька років з тих пор, як він перестав викладати, але, взявшись за перо, він уявив собі, що на нього спрямовані очі його учнів, що чекають казки або веселої історії… Так він почав писати для малят.

Багато добутків поета народжувалися зі спостережень над самим життям. У нього є відомі вірші про булочника. Про те, як вони створювалися, поет розповідає: “Мій батько був булочником. З десяти років працював хлопчиком у пекарні, удалині від рідного будинку. Потім йому вдалося відкрити свою власну маленьку пекарню. Я виріс серед мішків з борошном і вугіллям. Тому мені схотілося описати булочника”. У такий же спосіб народжувалися вірші про рибалку і його сина, про старого муляра й інших простих людей.

Російського читача познайомив із творчістю Джанни Родари С. Я. Маршак. В 50-е роки він переклав на російську мову кілька збірників Родари: “Книга міст”, “Поїзд віршів”, “Здрастуйте, діти!”, “Чим пахнуть ремесла?”. Людина праці зі своїми радостями й горем, з його стійкістю, любов’ю до батьківщини – герой збірника “Поїзд віршів”. Поет розповідає дітям про пасажирські й товарні поїзди, про більші станції й шляхові будки, про поїзд майбутнього – фантастичному експресі на Марса. Часто малює Родари образи бідняків, що залишають батьківщину в пошуках заробітку, що несуть із собою жменя рідної землі. Поет пише й про мужніх людей, що борються за справедливість, за поліпшення життя робітників:

* Поїзду потрібний вогонь і вода,

* А людині – питво і їжа.

* Нехай не забудуть про це компанії,

* Щоб не зривалося в них розклад!

Він показує читачеві теперішню Італію, країну працьовитих, життєрадісних людей, прагне розповісти насамперед про те, “як справи в людей обстоят, що роблять люди, про що говорять”. Багатий і різноманітний по своїй тематиці й збірник віршів “Здрастуйте, діти!” У вірші “Далека подорож”, яким відкривається збірник, Джанни Родари Пише:

* Хочу я по всій прокотитися планеті,

* Розвідати, що роблять діти на світі.

* Як їх кличуть? Чи добре живуть?

Цілий ряд віршів, поміщених у книзі, і є своєрідною відповіддю на ці питання. У вірші “Міський трамвай” перед читачем з’являються школярі:

А в третьому вагоні – метушня, суєта: Ватага хлопців займає місця. Вони повторюють під час движенья Сложенье, деленье, склоненье, спряженье. А у вірші “Віршик про літню жару й міську дітвору” автор говорить про італійських дітей, змушених вся печеня літо або “загоряти” на кам’яних сходах, або “валятися на березі водостічної канави”. Соціальна несправедливість обурює поета. Якби він був президентом, говорить Родари, він би наказав:

* Всіх дітлахів на літнє проживання

* Вивезти до моря.

* Заплатить уряд.

У вірші “Чиччо”, написаному спеціально для сина однієї бідної жінки, Джанни Родари розповідає про італійського хлопчика, що “у підвалі живе, у смітника”. Єдине, що зможе побачити хлопчик за цілий день,- це черевики за вікном: Якщо піднятися в куті на мішки, Можна вважати за вікном черевики.

Навіть феї покинули прекрасну Італію, тому що “скрізь убогість і нестаток”.

* Людей здолали тривоги:

* Квартирна плата, податки.

* Плати за підвал і горище,

* За газ сплати, хоч роздягнися!

* (“Куди поділися феї?”)

Одне із кращих у цьому збірнику – вірш “Хлопчик з Модены”. Воно написано після трагічних подій січня 1950 року, коли поліція розстріляла страйкуючих робітників. Учора ти був весел, хлопчик з Модены, А нині гуляти не виходиш у двір. – Учора – не сьогодні. Я бачив сьогодні, Як наших батьків розстріляли в упор. Дуже вміло, художньо тонко розповідає Джанни Родари про професії й ремесла. Вони пофарбовані в нього в різні кольори, мають свій захід, аромат (збірники “Чим пахнуть ремесла?”, “Якого кольору ремесла?”) Так, “у булочній пахне тестом і здобою”, “пахне маляр скипидаром і фарбою”, віконною замазкою пахне скляр, “куртка шофера пахне бензином”, “пухкої землею пахне селянин”. І тільки, затверджує поет, ледар богатый “пчнп, неважливо пахне, хлопці”. Цей контраст звучить і у вірші “Якого кольору ремесла?”:

* Руки робітників – У маслі й у сажі.

* Руки богатых Белее й глаже, Ніжні пальці,

* Світлі нігті, Немає на них кіптяви,

* Масла й дьогтю. Знаєш: пускай у них шкіра біла,

* Дуже чорні в богатых справи!

Тема праці займає провідне місце у Творчості Джанни Родари. Для нього людина праці – це теперішній хазяїн життя, творець усього прекрасного на землі. Але в його рідній країні важко живеться простим людям: рибалка змушений цілий день трудитися, щоб купити щось своїм дітям:

* Нині багато для черевиків

* Треба виловити сардинок,

* Восьминога з каракатицею

* Дочці маленької на платтячко

* . (“Рибалка”.)

Важко живеться й бідній служниці, з якої ми знайомимося у вірші “Служниця”:

* Вічно гарчить

* На служницю господарка:

* Погано погладила

* Плаття, ледарка!

* Вікна не вимиті,

* Підлога не натерта.

* Ложка пропала.

* Не випечений торт…

З 1951 року Джанни Родари стає редактором щотижневого дитячого журналу, що користується широкою популярністю серед італійських школярів. На сторінках цього журналу в 1951 році й була опублікована його чудова казка “Пригоди Чиполлино” (пров. Потаповой).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Джанни Родари: вірші й казки про Італію

Categories: Нові твори

Links