Home ⇒ 📕Твори з зарубіжної літератури ⇒ “Двійники” Раскольникова – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”

“Двійники” Раскольникова – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”

Федір Достоєвський 1812 – 1881

Відкрита книга

РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”

“Двійники” Раскольникова

Дискредитація анархо-індивідуалістичної теорії Раскольникова здійснюється також через зіставлення персонажів, через “перехресний” аналіз уявлень, носіями яких є герої-ідеологи. Помітивши цю особливість філософського роману Достоєвського, дослідники ще на початку XX ст. заговорили про те, що у творах письменника особливу роль відіграють “образи-пародії”, “образи-копії”, “образи-двійники”. Прийом “двійництва”,

який застосовувався Достоєвським ще в ранніх творах для розкриття суперечливої психологічної природи людини, у “Злочині і карі” ускладнився й набув особливо важливої художньої функції. “Двійниками” Раскольникова, персонажами, які пародіюють теорію головного героя, доводять її основні положення до абсурду, оголюючи її сутність, виступають насамперед Лужин і Свидригайлов. При цьому, відповідно до жанрових принципів поліфонічного роману, образи названих персонажів залишаються самодостатніми, не втрачають художньої переконливості та яскравості, не перетворюються на абстракцію.

Петро

Петрович Лужин – тип російського буржуа західної формації, ділок і нагромаджувач, який у нестримному прагненні до багатства не гребує нічим. У романі він представлений як претендент на руку й серце сестри Раскольникова, “безприданниці” Дуні, яку в майбутньому сподівається тримати в страху й покорі за “учинену честь”. “Він цілком благонадійний і забезпечений, служить на двох посадах і вже має свій капітал”, хоче відкрити в Петербурзі адвокатську контору. Петро Петрович солідний чоловік, але поведінкою й манерами намагається підкреслювати свою близькість до молодого покоління, навіть в одязі віддає перевагу “юнацьким тонам”. Лужин має привабливу зовнішність, але в його “досить гарному обличчі” є щось неприємне й відразливе. Така й “теорія” цього персонажа (він любить “говорити” і “дуже любить, щоб його слухали”) – зовнішньо, “стилістично” подібна до популярних в 1860-х роках учень про “всесвітнє благо”, “спільну справу”, однак відвертає нормальну людину своїм цинізмом і голою обачністю.

Подробиці. Розмовляючи з Лужиним, Раскольников і Разуміхін зрозуміли, що він з диявольською виверткістю перекручує принцип “всесвітнього блага”, пропонуючи свою “казуїстику”: “Якщо мені, наприклад, говорили: “возлюби” і я возлюбляв, то що з того виходило?.. виходило те, що я рвав каптан навпіл, ділився з ближнім, і обидва ми залишалися наполовину голі… Наука ж говорить: полюби, перш за всіх, одного себе, бо все на світі на особистому інтересі грунтується. Полюбиш одного себе, то й справи свої упораєш як слід, і каптан твій залишиться цілим… Чим більше в суспільстві влаштованих приватних справ і, так би мовити, цілих каптанів, тим більше влаштовується в ньому й спільна справа”.

Раскольников відчуває егоїстичну основу такої теорії, його обурює і ображає цей апофеоз “любові до себе”. Відтак найтонший психологічний нюанс – нервове, збуджене сприйняття індивідуалістичної суті теорії Лужина – виказує Раскольникова як автора дуже близької ідеї – ідеї торжества зарозумілості, самоствердження будь-якими засобами, нехтування інтересами інших, іноді навіть близьких людей.

Можна також говорити про “паралельність” образів Раскольникова і Свидригайлова. Характер Свидригайлова в романі детально розроблений, за вчинками й висловлюваннями цього персонажа відкривається ціла життєва філософія, певна “точка зору” на світ. “Свидригайловщина” розкрита і як складне психологічне явище, типове для часів кризи й занепаду.

Заможного поміщика Свидригайлова оточують численні чутки, з яких одна гірша за іншу. Громадська думка звинувачує його в смерті дружини, яку він нібито отруїв, у мордуванні й доведенні до самогубства служника, у скривдженні дівчинки. Як небезпечну людину Свидригайлова сприймає і Дуня. Сам герой характеризує себе як особистість, позбавлену принципів, що діє в силу свого “хотіння”. На відміну від Лужина, він не вуалює свої вчинки виправдувальними теоріями: “Я нічиїм поглядом майже не цікавлюсь… а тому чому ж і не побувати пошляком… Я людина розпусна і бездіяльна”. Свидригайлов давно “переступив” через моральну норму, поринувши в розпусту, дійшовши до межі падіння. І разом з тим саме Свидригайлов упродовж усього роману здійснює багато добрих справ, за зауваженням одного з дослідників, більше, ніж усі інші персонажі разом узяті. Він забезпечив майбутнє своїм дітям, потім сиротам Мармеладовим; хоче влаштувати долю Соні, витягти її “з виру”; пропонує Раскольникову кошти для втечі до Америки; обіцяє виплатити борги Катерини Іванівни. І в стосунках з Дунею світлий бік натури Свидригайлова, врешті-решт, бере гору. У самій здатності героя поєднувати непоєднуване, робити водночас і добрі, і погані вчинки виявляється відсутність у душі таких “широких” натур, як він, чіткої розмежувальної лінії між добром і злом.

Подробиці. Певною мірою життєва позиція Свидригайлова пояснюється в романі трагічною роздвоєністю особистості героя. З одного боку, він усвідомлює і, так само як Раскольников, хворобливо переживає недосконалість світу, не раз говорить про неприйняття світопорядку, який грунтується на несправедливості й фальші. З іншого боку, його бунтарство не має позитивного заряду. Та й добро Свидригайлова насправді гірке, добро, як він сам зізнається, “з нудьги”. Воно не потребує від матеріально незалежного “хазяїна” життя ні страждань, ні навіть найменших обмежень. Філософський скептицизм Свидригайлова, його розчарування в теперішності, невіра в майбутнє, знижене фантастично-гротескне уявлення про вічність як про маленьку закопчену сільську лазню з павуками в кутках – усе це споріднене з крайнім песимізмом “людини з підпілля”. Свидри – гайлов говорить Раскольникову: “Ми з вами одного поля ягода”, тим самим вказуючи на близькість їхніх натур і світорозуміння. –

У цьому випадку спільність двох життєвих філософій можна вбачати в зміщенні моральних критеріїв, втраті чітких життєвих орієнтирів, у відсутності справедливої ідеї в індивідуалістичному, приреченому на поразку анархічному бунті, на який зважуються і Раскольников, і Свидригайлов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в...
  2. “За” і “проти”: Соня Мармеладова та Родіон Раскольников – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” “За” і “проти”: Соня Мармеладова та Родіон Раскольников Достоєвський не спрощує процес “відновлення людини” в Раскольникові, показуючи, що навіть після суду й вироку, в Сибіру, в тюрмі й на каторзі герой не вбачає у своєму минулому “особливої страшної провини”...
  3. Антиподи і “двійники” Раскольникова у романі “Злочин і кара” Твір на тему: Образ Печоріна у романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Достоєвський – творець поліфонічного роману, за висловом Бахтіна. Поліфонія – багатоголосся. Його герої як би вступають в перекличку один з одним. Автор оточує Раскольникова людьми, що варіюють ті чи інші думки головного героя. При цьому негативні елементи...
  4. Двійники Раскольникова у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман “Злочин і кара”, як і вся творчість Ф. М. Достоєвського, є грізним попередженням про ту страшну небезпеку, яку несе з собою здійснення ідеї Раскольникова стати вище світу і назавжди “зламати те, що треба”. Кров “по совісті” (“все дозволено” – продовжує “нове слово” Раскольникова Іван Карамазов) призводить до “відокремлений”, нічим...
  5. “Тут книжні мрії, тут теоретично подразнене серце…” – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” “Тут книжні мрії, тут теоретично подразнене серце…” Завдяки могутньому хисту філософа й геніальній художній інтуїції Достоєвському вдалося надзвичайно глибоко й переконливо розкрити процес краху анархо-індивідуалістичної теорії Раскольникова, показати поразку особистості, яка поставила себе в ситуацію “над суспільством”, над його...
  6. “Зовсім тут інші причини…” – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” “Зовсім тут інші причини…” Мотиви злочину Раскольникова розкриваються поступово. Не випадково вони обговорюються протягом усього роману: в авторській оповіді, у розмовах Раскольникова з Сонею, зі слідчим Порфирієм Петровичем, з Разуміхіним і Замьотовим, нарешті, у сповідях героя після скоєння вбивства....
  7. “На яке діло заміряюсь!..” – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” “На яке діло заміряюсь!..” Зазначена особливість стилю Достоєвського яскраво виявляється вже в перших розділах “Злочину і кари”, у яких ідеться про наміри Раскольникова вчинити злочин і вагання щодо його “правомірності”. У романі про злочин і кару злочин стався раніше...
  8. Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Достоєвський приступив до створення роману “Злочин і кара” в той історичний період, коли після загального піднесення наприкінці 1850-х – на початку 1860-х років Росія увійшла в смугу “тяжких часів”, опинившись у ситуації бездоріжжя й розчарування, що супроводжувалося занепадницькими громадськими...
  9. “Роман-трагедія” – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” Федір Достоєвський 1812 – 1881 Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА” “Роман-трагедія” У центрі сюжету – історія вбивства студентом Раскольниковим старої лихварки Альони Іванівни та її сестри Лизавети, історія морального каяття злочинця. Злочин, скоєний Раскольниковим, не має нічого спільного з тими протиправними діями, які диктуються традиційними негативними стимулами – ревнощами,...
  10. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі –...
  11. Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та...
  12. “Характеристика Лужина i Свидригайла з роману Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” У романах Достоєвського майже всі провідні герої є ідеологами. А тому героя свого роману “Злочин і кара” Родіона Раскольникова Достоєвський наділив духовними двійниками – Свидригайловим і Лужиним. Ці образи уособлюють “темну” сторону особистості головного героя, концентрують у собі його пороки, що дозволяє читачеві отримати максимально вірне уявлення про особистість і...
  13. “Теорія Раскольникова” за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” Для того щоб підкреслити контрасти сучасної йому реальності, Достоєвський протиставляє в романі характери різних героїв: Лужина і Мармеладова, Разуміхіна і Раскольникова, Свидригайлова і Дунечки. За допомогою цих образів автору вдається найбільш правдиво зобразити сувору дійсність того часу з її жорстокістю, соціальною нерівністю, пригніченням одних і вседозволеністю інших. Головним завданням своєї...
  14. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? Твір за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався Твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він...
  15. Лужин і Свидригайлов – породження капіталізму (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Для Ф. М. Достоєвського капіталізм – це суспільство, де є не тільки просто багаті і бідні, але і люди, які абсолютно втратили себе в цьому житті, які вже ніколи не піднімуться з дна. Прикладом може служити хоча б родина Мармеладових. У крику Катерини Іванівни, у її розповіді про минуле життя...
  16. Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург? ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без ква­тирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мар­меладова (“нікуди піти людині”), символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину...
  17. Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – це твір, присвячений історії того, як довго й важко йшла до розуміння істини через страждання й помилки бентежна людська душа. Для Достоєвського, людини глибоко релігійної, зміст людського життя полягав у розумінні християнських ідеалів любові до ближнього. Розглядаючи з цього погляду злочин Раскольникова,...
  18. Двійники й антиподи Раскольникова Дуже багато дослідників, зокрема М. Бахтин, відзначали, що в центрі кожного з романів Достоєвського, становлячи його композиційну основу, перебуває життя ідеї й персонаж – носій цієї ідеї. Так, у центрі роману “Злочин і покарання” – Розкольників і його “наполеонівська” теорія про розподіл людей на два розряди й про право сильної...
  19. Теорія Раскольникова, її антигуманістичний смисл (За романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – один із найскладніших творів в історії світової літератури. Навіть виходячи з того, як роман сприймається читачем, він чи не єдиний твір такого плану. Особисто на мене твір спочатку справив враження цілковито зрозумілого: ніяких натяків, ніяких загадок, ніяких таємничих подій. Насправді ж, злочин...
  20. Крах теорії Раскольникова у романі “Злочин і кара” Роман Достоєвського “Злочин і кара” – Один з видатних творів світової літератури (це “енциклопедія життя Росії 60-х років”; нелюдяність буржуазного суспільства; пошуки виходу зі світу користі й наживи в царство добра і правди). Незвичайний злочинець Родіон Раскольников – Головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” злочин – Вбивство лихварки...
“Двійники” Раскольникова – Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”
«
»