Духовно-релігійна й морально-етична позиція Івана Вишенського в оцінці згубних явищ світського життя
Вишенськии – видатний письменник давньої української літератури, культурний і громадський діяч XVII ст. Близько 16 творів дійшли до нас, із них найвідо-мішими є “Послання до єпископів” 1598 року та “Писання до всіх у Лядській землі”.
Духовно-релігійна позиція І. Вишенського прослідковується як із його життя, так і з його творів. Письменник був активним церковним діячем. Цікавим є той факт, що в 70-х роках XVII століття пін приймає чернечий постриг і переїздить на Афон, де прожив більшу частину свого життя монахом-аскетом. І. Вишенський
Письменник ставить питання при християнський ідеал церкви, який, на думку І. Вишенського, помагає не в тому, щоб церква була панівна, як католицька. Справжня церква переслідувана, терпляча: “Але хлопи Христові, гонені і опльовані, збезчещені, поганьблені, осміяні, биті і повбивані…” Отже, в “Посланні” автор чітко висловлює
“Послання до єпископів” І. Вишенського характеризується ще тим, що тут уперше в українській літературі детально зображується побут.
І. Вишенський підкреслює згубність явищ світського життя. Наприклад, письменник прихильно ставиться до ченця, що не вміє розмовляти на світські теми, бо він не розуміється на “тих многих мисах, півмисках, приставках…”
Отже, письменник у своїх творах висловлюється за християнсько-аскетичний спосіб життя, негативно ставлячись до розбещеності світського життя. Я думаю, що І. Вишенський хотів би сказати про себе те ж саме, що й Сковорода просив написати на своїй могилі: “Світ ловив мене, але не спіймав”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)