Думи

6-9 класи

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Думи

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало

Сімсот козаків,

Бідних невільників.

То вони тридцять літ

У неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного

У вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

“Гей, козаки, Ви, біднії невільники!

Угадайте, що в нашій землі

Християнській за день тепера?”

Що

тоді бідні невільники зачували,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По річах познавали,

Словами промовляли:

“Гей, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

Що в нашій землі християнській

За день тепера?

Що тридцять літ у неволі

Пробуваєм, Божого світу,

Сонця праведного

У вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській

За день тепера”.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачуває,

До козаків словами промовляє:

“Ой, козаки,

Ви, біднії невільники!

Що сьогодні

у нашій землі

Християнській великодная субота,

А завтра святий празник,

Роковий день Великдень”.

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі

Припадали,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

Кляли-проклинали:

“Та бодай ти, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко,

Щастя й долі собі не мала,

Як ти нам святий празник,

Роковий день Великдень сказала!”

То тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачувала,

Словами промовляла:

“Ой, козаки,

Ви, біднії невільники!

Та не лайте мене,

Не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький

До мечеті від’їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати;

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невільників,

На волю випускати”.

То на святий празник, роковий

День Великдень,

Став пан турецький

До мечеті від’їжджати,

Став дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Добре дбає, –

До темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків,

Бідних невільників,

На волю випускає

І словами промовляє:

“Ой, козаки,

Ви, біднії невільники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города

Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

З неволі не викупає,

Бо вже я потурчилась,

Побусурменилась

Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного!”

Ой визволи, Боже, нас всіх,

Бідних невільників,

З тяжкої неволі,

З віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Вислухай, Боже, у просьбах щирих,

У нещасних молитвах

Нас, бідних невільників!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Думи