“Дума” – поетичне вираження проблем і думок роману “Герой нашого часу”
Історію життя “зайвої людини”, людини здатного на багато чого й не свершили нічого, продовжив великий спадкоємець А. С. Пушкіна – Михайло Юрійович Лермонтов, створивши роман “Герой нашого часу”. Це підсумковий Твір Лермонтова, перший росіянин соціально – филосовский і психологічний роман у прозі. Як і у вірші “Дума”, автор намагається знайти відповідь на хвилююче його питання: чому молоді люди, розумних, енергійних, повні сил, не знаходять застосування своїх незвичайним здатностям і “в’януть без боротьби” на самому
Лермонтов глибоко й всебічно розкриває внутрішній мир свого героя, сильні й слабкі сторони його натури, обумовлені часом і середовищем.
Образ Печорина, головного героя роману, – вершина всього творчості Лермонтова. Письменник зміг створити образ героя свого часу, узагальнивши великий матеріал життєвих вражень, добре знаючи й розуміючи історичну сутність дійсності, що оточувала його
Печорин – сильна особистість, у ньому багато виняткового, особливого: видатний розум, незвичайна сила волі. Роздумуючи про людей попередніх поколінь, повної віри, спраги волі, жагучих і полум’яних, Печорин зараховує себе до їхніх жалюгідних нащадків, які скитаются по землі без гордості й переконань. Відсутністю віри в подвиг, любов і дружбу й породжена цим нудьга позбавляють для Печорина життя всякої цінності. Печорин відчуває в душі своєї “сили неосяжні”, і в той же час він не знає, навіщо живе, для якої мети народився. Автор не приховує недоліків і протиріч свого героя, але це були пороки цілого покоління. Трагедія парубка збільшувалася тим, що він змушений жити в середовищі, що нехтував і відкидав. Передова людина 30-х років XIX століття почувала себе “зайвим” у своїй країні й навіть у цілому світі. Але в реалістичному романі “Герой нашого часу” Лермонтов уже приводить свого героя до свідомості того, що хоча життя й приносить страждання, нестерпна “нудна”, але лише в ній людина може знайти щастя, випробувати й сум, і радість
У цьому оптимізм і життєстверджуюча сила роману “Герой нашого часу”. Таким чином, Чацкий, Онєгін, Печорин – типові представники певної історичної епохи, кожний з них – герой свого часу. Час визначив їхні загальні риси й ті розходження, які дозволили сучасникам побачити в Чацком будующего декабриста, в Онєгіні – “егоїста поневоле”, у Печорине “страждаючого егоїста”.
Для нас же, дітей бурхливого XX століття, ці герої цікаві й важливі своїми високими, людськими достоїнствами: шляхетністю думок і прагнень, бажанням жити осмислено, для великої справи; приносити користь батьківщині й народу, жити чесно, по совісті. Ці людські якості вічні, а виходить, вічні й завжди будуть хвилювати читача герої А. Грибоєдова, А. Пушкіна, М. Лермонтова
(2 votes, average: 3.50 out of 5)