Другорядні героі трагедії Шекспіра “Гамлет”

Майже кожен другорядний герой трагедії Шекспіра, реалізуючи свою життєву мету, потрапляє в ситуацію протистояння з Гамлетом. Утворі є кілька яскравих прикладів, які свідчать про смертельну рішучість молодого героя реалізувати своє завдання і прискорити прихід та становлення нового. На шляху захисту моралі першою жертвою Гамлета стає Полоній – канцлер колишнього і теперішнього короля.

До оечі, Полоній свого часу теж, як Гамлет, Розенкранц і Гільденстерн, навчався в університеті. Тобто, надумку драматурга, сама по собі освіченість не

утримує людину від підлості та зради, не гарантує автоматичного морально акцентованого формування внутрішнього світу, розвитку чи зміцнення духовності його володаря. Усе життя намагаючись прислужитися своїм володарям (байдуже, кому – Гамлету чи Клавдію), Полоній у своєму бажанні бути при владі доходить до краю, навіть смерть він прийме за короля. Ляльковість ситуації унаочнює фантасмагорію мрії вельможі: за хвилину до смерті його прийняли за короля!

Полоній – істинний васал, він виконує волю свого сюзерена, проте ревно охороняє і власні інтереси. Царедворець зі стажем, він легко нехтує моральними

правилами, формально згадуючи про них тільки в ритуальній батьківській розмові. Канцлер не вважає, що, збираючись підслуховувати розмову Гамлета та королеви, він порушує якісь правила. Вони для нього взагалі не є чимось суттєвим, тобто чимось таким, за що людина може поплатитися життям. Для нього важливе інше: дізнатися, що в думках принца, та прислужитися королю. Але Гамлет живе за іншими правилами. Принц упевнений: похитнеться мораль – згине держава, і тому бере на себе відповідальність за все, що відбувається: “Наш вік звихнувсь. О доле зла моя! Наш вік повинен виправити я”.

Гамлет убиває Полонія випадково. Проте рішучість убити того, який підслуховує чужі розмови, є свідченням впевненості героя у своєму праві боротися за дотримання мо – ральних правил навіть у такий спосіб. Дізнавшись про помилку (за ковдрою – не Клавдій, а Полоній),принц сприймає смерть канцлера лише як справедливе покарання за підлий вчинок.

Гамлет вважає, що він діє за дорученням Бога. Думка про власну відповідальність за скоєне з’являється, проте вона не чітко структурована.

Герой здогадується, що йому доведеться відповідати, проте не замислюється над тим, яким чином він заплатить за скоєне. Через деякий час, намагаючись уберегти, врятувати від отрути двору та тиску суспільства кохану Офелію, принц уб’є її віру в Кохання як порятунок, зруйнує її духовний світ. Загибель Офелії деякою мірою стане наслідком, своєрідним рахунком, який Небо пред’явить Гамлету. Пізніше рука Гамлета наблизить і смерть Лаер-та.

Смерть Офелії і Лаерта – остання сторінка історії родини Полонія. Чи не є це своєрідним покаранням Провидіння?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3.67 out of 5)

Другорядні героі трагедії Шекспіра “Гамлет”