Драматургія Мольера в контексті розвитку світового театрального мистецтва

Мольер творець національної французької комедії, класик світової літератури. Його комедія розумна, философична, викликає сміх глядача. Це не “сміх заради сміху”, а сміх в ім’я рішення важливих моральних і соціальних проблем. Театр Мольера – велика школа, де драматург, сміючись і балагурячи, повчає глядача веселою, жартівливою мовою, ставлячи перед ним найглибші політичні, суспільні, філософські, моральні проблеми. Не випадково деякі свої комедії він так і називає – “Школа дружин”, “Школа чоловіків”.

Мольер (Жан Батист

Поклер) народився 16 січня 1622 року. ДО 14 років тільки-но навчився читати й писати. Визначили в єзуїтський коледж. Ще з дитинства був захоплений театром. Театр був самою дорогою його мрією. Утворив трупу акторів і відкрив у Парижі “Блискучий театр”. Хотів бути актором, тоді й взяв псевдонім – Мольер. Те була рання пора в історії французького театру. Починання Мольера не увінчалися успіхом. Театр довелося закрити. Він вступив у групу бродячих комедіантів. В 1653 у Ліоні він поставив одну з перших своїх п’єс – “Зайдиголова”. Талант драматурга відкрився в ньому зненацька. Ніколи не мріяв про самостійну
літературну творчість. Спочатку він лише переробляв італійські фарси, потім зовсім відкинув їх заради власної Творчості. Так народився кращий комедіограф Франції. За 14 років свого творчого життя в Парижі Мольер створив все те, що ввійшло в його багату літературну спадщину (більше тридцяти п’єс). Йому захищав король. Умер раптово, на 52 році життя

Эстетические погляди. “Театр має велику виправну силу”. “Ми наносимо порокам важкий удар, виставляючи їх на загальне посмеяние”. “Комедія не що інше, як дотепна поема, обличающая людські недоліки цікавими повчаннями”. Два завдання перед комедією: повчати й розважати. “Театр – це дзеркало суспільства, – говорить він. – Зображуючи людей, ви пишіть із натури. Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не довідаються людей вашого століття”. Завдання комедії – “дати на сцені приємне зображення загальних недоліків”.

Расин не побажав ставити свої трагедії в театрі Мольера саме тому, що занадто природно був метод сценічного розкриття акторами авторського тексту

У комедії М. характерні риси классицистического театру. На початку п’єси звичайно ставитися якась моральна, суспільна або філософська проблема, тут же вказується на розмежування сил. Дві точки зору, два тлумачення, дві думки. Наприкінці п’єси – рішення, думка автора

Друга особ-ть классицистического театру – гранична концентрація сценічних засобів навколо головної ідеї, головної риси характеру носія цієї авторської ідеї (лицемірство – “Тартюф”, скнарість – “Скупий” і т. д.). Розвиток сюжету, драматургічний конфлікт, колізії й навіть самі сценічні персонажі лише ілюструють задану тему


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Драматургія Мольера в контексті розвитку світового театрального мистецтва