Драма-феєрія “Лісова пісня”

Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, посідає “Лісова пісня”. Порушивши у драмі-феєрії проблему невідповідності високого покликання людини принизливим умовам її повсякденного життя, письменниця піднялася на вищий щабель над старою школою української драматургії.

“Лісова пісня”,- як відзначав відомий літературознавець О. Бабишкін,- запалила не тільки акторів і режисерів драматичних театрів прагненням оживити її на сцені, вона надихнула композиторів на сюїти і балети,

на опери й симфонії”. Відомі композитори М. Скорульський, В. Кирейко написали музику до драми.

У різні роки роль головної героїні Мавки виконували славнозвісні О. Потапова і А. Васильєва, Н. Шевченко і Д. Петриненко. А чудова гра О. Юри-Юрського в ролі дядька Лева у Київському драматичному театрі ім. І. Франка полонила глядачів післявоєнного покоління. Протягом багатьох десятиліть режисери звертаються до невмирущої драми Лесі Українки.

Не випадково й сьогодні, у третьому тисячолітті, з’явилася в репертуарі Харківського театру юного глядача “Лісова пісня”, що зачаровує глибиною філософських

узагальнень, примушуючи замислитися над вічними людськими цінностями.

Режисеру та акторам ТЮГу вдалося, на мій погляд, розкрити основні конфлікти п’єси – зіткнення добра і зла, творчості й буденщини, краси і потворності – майстерним вичлененням найголовніших сцен драми-феєрії та розкриттям внутрішнього світу героїв. Образи Мавки й Лукаша найбільш колоритні з усього акторського ансамблю. Мавка підкоряє глядачів силою страждання й поетичності.

Лукаш вражає своєю недосконалістю й трагічністю, дядько Лев – мудрістю, Лісовик – обережністю. Декорації, майстерно виконані художником театру, допомагають потрапити у світ обставин, де розгортається боротьба настроїв, думок, поглядів героїв драми. Звукове й світлове оформлення вистави сприяє емоційному впливові на думки й почуття глядача, виділенню провідних рис характерів дійових осіб, їх ставлення до подій, що розгортаються.

Отже, завдяки умілому використанню сценічних засобів творення художніх образів драми-феєрії, які найяскравіше проявилися у грі акторів Харківського ТЮГу та режисурі, звучить акорд на честь добра і справедливості, гімн людині, що в леті за своїм щастям постійно бореться зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але прагне тільки краси.

І саме сьогодні, у час політичних, економічних, психологічних криз, драма-феєрія “Лісова пісня” Лесі Українки набуває нового звучання, підпорядкованого ідеї поривання до волі, творчості, гармонії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Драма-феєрія “Лісова пісня”