“Казкові та міфологічні істоти у драмі-феєрії Л. Українки “Лісова пісня”

Неперевершена за своєю красою драма-феєрія Л. Українки “Лісова пісня” була створена на основі дитячих вражень і спогадів письменниці. Дивовижно, але поетеса написала цей великий твір менше ніж за два тижні, а ось ідею написання драми вона виношувала усе життя. Л. Українки вдалося гармонійно поєднати у творі волинські казки, що запали їй у душу ще в дитячі роки, і знання та досвід зрілого і досвідченого драматурга.

Ольга Косач-Кривинюк, сестра Л. Українки, писала у своїх спогадах: “У Лесиній “Лісовій пісні” нема ні одного персонажа,

ні одного повір’я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі, – все те мої давні знайомі поліські, все те я чула й знала ще в Колодяжному”.

Деякі літературознавці впевнені, що свою драму Л. Українка написала під впливом творів Гауптмана і Гоголя, навіть під впливом музики Римського-Корсакова. Але все це тільки припущення, адже в основі твору лежить український фольклор, казки та легенди нашого народу.

В “Лісовій пісні” Л. Українка відтворила дивовижний світ української міфології і чарівні казки рідної Волині. Завдяки казковим та міфологічним істотам поетесі вдалося передати усю красу рідної

природи і розкрити її душу. З міфологічними істотами авторка знайомить нас вже на початку твору. Усі вони прокидаються від сну з приходом весни. Просинається і головна героїня драми – лісова дівчина Мавка. За деякими визначеннями Мавка або Нявка – дитина жіночої статі, яка вмирала нехрещеною і перетворювалася на русалку.

Отже, Мавка – це лісова русалка. Ця істота відома і за твором М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”, у якому вона стає причиною загибелі головного героя. Але у повісті М. Коцюбинського Нявка була бездушною і ворожою до людей істотою і герой “боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачити криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває”. А Мавка Л. Українки зовсім інша. Вона добре розуміла прекрасну музику, вона була здатна на велике кохання, яке не переродилась навіть після зради. Вона бажала Лукашеві та іншим селянам лише добра і допомагала їм, як могла. Саме тому у фіналі драми авторка дарує героїні душу, за що та дякує своєму коханому: “ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос”.

Л. Українка суттєво змінила образи інших міфологічних істот, наділивши кожного з них власними, особливими рисами. Лісовик у драмі зображений як малий дідок у вбранні кольору кори і волохатій шапці. Він добрий до щирих і добрих людей, але злий до лихих. Він віддано охороняє ліс і проганяє небезпечних, небажаних гостей. Саме Лісовик перетворив Лукаша на Вовкулаку за його зраду Мавці. Водяник теж здебільшого злий дух, але у “Лісовій пісні” це добрий і привітливий охоронець свого водяного царства, якого Русалка зве татом.

Зустрічаються у драмі і різноманітні чортики. Це і привабливий Перелесник, і маленький Куць, і Той, Що Греблі Рве. Усі ці істоти живуть у творі своїм життям, зі своїми радощами і прикрощами, через що їхнє життя дуже нагадує життя звичайних людей.

Завдяки міфологічним і казковим істотам Л. Українки вдалося розкрити незвичайну красу великого і чистого кохання, красу великих і добрих мрій людини, красу української природи і важливість її для кожної людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Казкові та міфологічні істоти у драмі-феєрії Л. Українки “Лісова пісня”

Categories: Твори на задані теми

Links