Досвід читання добутків: повість “Діти підземелля” В. Г. Короленко
Перейнята гострим співчуттям до положення знедолених людей у суспільстві, заснованому на жорстоких законах соціальної нерівності, ця повість хвилює читачів, викликаючи не тільки жалість і смутні роздуми через безвідрадне життя й майже визначеної долі мешканців підземелля, але й ненависть до того суспільного зла, жертвою якого стають люди, подібні Тибурцию і його дітям. Відсутність у повісті конкретних винуватців, людей, що персоніфікують владу імущих, не тільки не знижує викривального пафосу добутку, але, навпаки, загострює розуміння того,
Повість переконує читачів, що людина не може залишатися байдужим, бачачи страждання навколишніх. Гуманне, справедливе відношення до людей, незалежно від їх суспільного й майнового положення, облагороджує особистість, будить світлі почуття. Повість відкриває перед читачами духовний мир дорослих і в себе, знайомить із конфліктами суспільного й психологічного характеру, учить активно втручатися в життя, захищаючи добро й справедливість
Так,
От чому Вася рішуче заявляє Валеку. “…я завжди буду ходити до вас”, тим самим показуючи, що розуміє й виправдує його поводження. Так само рішуче відкидає Вася припущення Тибурция про Майбутнє начальницьке положення сина судді й заявляє: “Не буду судити Валека. Ніколи”. Вася догадується про причини, які змушували його друзів порушувати норми законності. І тому читачі легко розуміють, у чому клявся в період “крилатої й чесної юності” син судді на могилі Марусі: бути справедливим, стійким, допомагати знедоленим і нещасним
Письменник показав, що в житті людини бувають не тільки горе, страждання, але й радість, що приносять такі прекрасні й шляхетні почуття, як дружня прихильність і взаєморозуміння між людьми
Повість Короленко – одне, із кращих добутків про дитячу дружбу в класичній літературі XIX століття. Відкриваючи для себе особливості взаємин Васі, Валека й Марусі, Читачі зрозуміють, як важливі в дружбі взаємодопомога, як окриляють турбота й підтримка друзів у важку мінуту, як важко бути самотнім. Саме дружба з дітьми підземелля допомогла Васі відчути впевненість у собі, зрозуміти, що він потрібний іншим, а потім знайти довіру й повагу батька. Відданість і любов хлопчика до злиденних дітей, у свою чергу, були вкрай необхідні їм у період важких життєвих випробувань. Серйозне, відповідальне відношення героїв повести друг до друга, взаємна сердечність і доброзичливість, змальовані автором з тонким розумінням дитячої психології, мають великий виховний вплив на школярів. Тема дитячої дружби в добутку – тема соціальна, і це стає визначальної при вивченні повести вшколе.
Не менш важливо освітнє значення повести. До цього часу діти легко засвоюють сюжетну сторону добутків, і події повести цілком доступні їм при самостійному читанні. Завдання вчителя, виходячи з художньої своєрідності повести,- формувати вміння сприймати мир почуттів і переживань героя, звертаючи увагу нас на психологічні стани героїв, на мотиви їхніх учинків. Саме в період складних переживань літературних героїв найбільше повно проявляються особливості їхніх характерів, ясніше видні мотиви вчинків. Виявлення почуттів і переживань героїв, які самостійно рідко зауважуються учнями цього віку, вимагає спеціальної уваги вчителя і його постійного керівництва
Щодо цього “Діти підземелля” особливо значний добуток у курсі V класу. Своєрідність творчої манери Короленко в тім, що він не тільки передає емоційно-психологічні стани героїв через зовнішні ознаки поводження (дії, жести, міміку, інтонацію), але й прямо називає, докладно характеризуючи, почуття й переживання персонажів. Такий спосіб вираження психології героїв, коли автор пояснює емоційний підтекст, значно полегшує процес сприйняття п’ятикласниками щиросердечного миру героїв. Наприклад:
“- А ви хіба… злиденні? – запитав я упалим голосом – Злиденні! тужно відрізав Рубель. Я замовчав і через кілька хвилин став прощатися – Ти вже йдеш?- запитав Рубель – Так, іду
Я йшов тому, що не міг уже в цей день грати з моїми друзями як і раніше, безтурботно. Хоча любов моя до Валеку й Марусі не стала слабкіше, але до неї домісилися гострий струмінь жалю, що доходила до серцевого болю. Удома я рано ліг у постіль. Уткнувшись у подушку, я гірко плакав, поки міцний сон не прогнав своїм віянням мого глибокого горя”.
Як бачимо, письменник у цій сцені не тільки передає щиросердечний стан героїв інтонацією їхнього голосу (випробовуючи зніяковілість, розгубленість, Вася говорить “упалим голосом”; Рубель “тужно відрізав”, тим самим припинивши для нього розмова), але й докладно аналізує внутрішні переживання персонажів: “гострий струмінь жалю, що доходила до серцевого болю”, охоплює душу Васі, хлопчик випробовує почуття “глибокого горя”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)