Дослідження причин деградації особистості в романі Манна “Вірнопідданий”
До числа ранніх перемог реалізму XX в. ставляться романи Генріха Манна, написані в 1900 – 1910-х роках. Генріх Манн (1871-1950) продовжив вікові традиції німецької сатири. Разом з тим подібно Веерту й Гейне письменник випробував на собі значний вплив французької суспільної думки й літератури. Саме французька Література допомогла йому опанувати жанром соціально-викривального роману, що придбав у Г. Манна неповторні риси. Пізніше Г. Манн відкрив для себе росіянку літературу
Всесвітню популярність приніс Г. Маннові його роман “Вірнопідданий”,
Навчання в університеті,
Оповідання про Дидрихе Геслинге фіксує його раз у раз мінливу соціальну позицію. Письменника не цікавило послідовний опис життя героя, зате в кожній деталі проглядається соціальна установка Геслинга – поза й жест підлеглого або володаря, бажання виявити силу або, навпроти, сховати страх. М. Манн представляє читачеві зріз усього німецького суспільства, всіх його соціальних шарів від кайзера Вільгельма II до соціал-демократів. Геслинг швидко перетворюється в автоматично діючий робот, і так само механистично саме суспільство. У розмовах, у реакціях на що відбувається виявляється стереотипна психологія взаємозалежних і взаємозалежних людей. Незначності жадають влади, незначності її одержують. У статті “До моїх радянських читачів”, поміщеної в “Правді” 2 липня 1938 р., Г. Манн писав: “Тепер усякому ясно, що мій роман “Вірнопідданий” не був ні перебільшенням, ні перекручуванням. Роман зображує попередню стадію розвитку того типу, що потім досяг влади”.