Дорожче батьківщини, де ми народилися, – лише батьківщина, яку ми завоювали. (А. Коваль)
Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Так, Батьківщину не вибирають… Вона дається тобі один раз, і вона завжди З тобою, від самого народження, від першої маминої колискової до останнього судомного подиху.
Рідна земля, як мати, – годує, ростить, милує та пестить. Ти всотуєш її чисте свіже повітря, купаєшся в прозорих озерах, бігаєш квітучими луками, навіть не замислюючись над тим, чому все це – тобі, сприймаючи всю цю красу і неосяжне багатство як належне. Але можуть прийти і скрутні
І Батьківщина наша стоїть і знову квітне, наче птах фенікс, щоразу відроджується з попелу – неймовірно дорогою ціною страждань і пожертви її синів і дочок.
Батьківщина дає нам життя, тож її треба любити, наче рідну матір, – усією любов’ю, на яку здатні наші серця. Це головне, що ми повинні пам’ятати. І від того, що її волю завойовано кров’ю багатьох поколінь, вона стає для нас іще милішою, іще дорожчою. Адже ми любимо її не тільки за себе, а й за наших співвітчизників, які загинули, здобуваючи для неї щастя.