Усна народна творчість – одне із самих древніх видів мистецтва. Велике місце в ньому займають прислів’я й приказки. Це мудрість народу, що пройшла через сторіччя. Наші предки хотіли передати свої знання, досвід, навички нам, які прийшли в цей мир, щоб ми стали добрими й розумними, справедливими й гарними. Вони відобразили в прислів’ях і приказках свої принципи й погляди на життя. Наприклад, чудове прислів’я: “Справі час, потісі година” учить нас цінувати життя, її швидкоплинність використати сумом.
Як часто ми недозволено
щедро витрачаємо свій час на дурницю, думаючи, що спереду його багато, невимірний океан. Виростаємо безтурботними ледарями, яким потрібна сильна підтримка батьків. А ми, те, коли будемо опорою і їхньою радістю? От прислів’я й нагадує, що не можна витрачати дорогоцінний час, відпущений людині на навчання й дорослішання, на вивчення матеріалу, залишеного в спадщину попередніми поколіннями. Потрібно щохвилини навчального часу в класі проводити з користю, закріплювати отримані знання, множити вміння й навички, передані нам у спадщину. Але в дитинстві хочеться бігати й грати, дивитися телевізор і слухати музику.
На це теж вистачить часу, якщо навчитися раціонально його використати. Ніж інтенсивніше ти працюєш, тим радісніше відпочивати. Якщо ж життя стане вічним святом, воно швидко набридне. Навчання теж може стати задоволенням, якщо усвідомиш його необхідність і користь. А допоможе в цьому прислів’я: “Справі година, потісі час”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)