Доля народу у кіноповісті О. Довженка “Україна в огні”
1943 рік. Українські міста і села палають у вогні, перетворюються на руїни. Народ переживає трагедію, коли наші війська змушені були тимчасово відступити. Почалася довга окупація, яка спричинила партизанську боротьбу.
Саме в цей час О. Довженко створює кіноповість “Україна в огні” – один із кращих. творів воєнного часу. Та ця кіноепопея не сподобалася Сталіну. Він заборонив її друкувати. Чому так сталося? Чому “Україну в огні” назвали антирадянським, націоналістичним твором? А причина в тому, що автор був відвертий з читачами,
Довженко говорив: “Написав я “Україну в огні” з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю…”
Сама назва вже говорить за себе: головним образом твору є Україна, пригноблена, стражденна, знедолена і знівечена фашистами та більшовиками.
І перед “духовним зором виникла вся Вкраїна в огні, у
“О українська земле, як укривавилась ти! Ріки кров’ю поналивано, озера слізьми та жалем. Байраки й переправи трупом запалися…
Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах”.
Довженко створює галерею жіночих образів, трагічних, але величних і прекрасних. Усі вони уособлюють загальний образ багатостраждальної України.
Жах війни, людське горе, знущання над народом не зломили в людях духовної чистоти, вірності. Довженко своєю повістю довів, що український народ – безсмертний. Автор захистив свою націю, зранену Україну, виступив справжнім патріотом-гуманістом у кінці великої трагедії своєї Батьківщини.