Доля Гамлета: Два королі

Долею Гамлет пов’язаний з обома королями – батьком і дядьком, котрі уособлюють собою данський світ. Аналіз образу Гамлета-батька важливий для розумінні змін, що відбуваються у духовному світі принца. За в;: словом Гамлета, батько був ідеальним королем. Відтв: рюючи його портрет, герой звертається до образів антич ності. Він згадує Гіперіона (Геліоса – бога сонця Юпітера (бога неба і світла), Марса (бога війни), Мерк, рія (бога торгівлі та посланця богів), підтверджуючи в лич володаря.

Але зовнішній опис не підкріплений відпс відними спогадами

сучасників. Так, Бернардо має сво:-думку з приводу минулого і того, що відбувається сьогодн Характеризуючи містичні події, він пов’язує появу При вида з тим, що колись було скоєно королем Гамлеток “… був і є причиною… воєн”. Привиду розмові. Гамлетом скаржиться на те, що був “зрізаний в цвіт гріхів…, без сповіді, без мирування, нагло до суду взятий, рахунків не звівши, із сквернами на плечах з усіма. Гамлет наодинці з собою має визнати: “Віь (Клавдій. – ) батька вбив, зважнілого, брутально, коли гріхи його як май цвіли. Хто знає, Боже, в чому винен він? Але, наскільки знати нам дано, йому
там тяжко’. У свідомості померлого короля відбуваються зміни. Він стверджує, що тепер його цінностями є “життя, корона, королева”. Про право, про закон, про країн; Привиді сьогодні не згадує. З потойбіччя герой закликав до помсти.

Король-привид був невід’ємною частиною неідеального світу, життям якого керував багато років. Клавдій та кож є частиною світу короля Гамлета. Він дзеркальна копія свого брата, двійник зі знаком мінус. Герої народилися в одній сім’ї, обидва прагнуть влади, обидва готові жертвувати за неї життям (своїм і чужим), обидва кохають оди й ту саму жінку. Проте саме Клавдія традиційне шкільне літературознавство позиціонує як головного злодія Дайсь кого королівства.

На початку трагедії повідомляється, що Клавдій носить вінещ короля два місяці. Гамлет так характеризує зміни, що відбулися за цей час при дворі: “мій дядько – король Данії, і ті, ще перекривлювали його, поки мій батько був живий, платять нин по двадцять, по сорок, по п’ятдесят і по сто дукатів за йогс портрети-мініатюри”. Данський світ підкорився новії владі без особливих вагань. Така гнучкість пояснюється тількі одним: висока гуманістична мораль і духовність не прищеплен данському двору, а це двір короля Гамлета. Тут майже ніхто не переймається проблемами духовного буття, нікого не хвилюють проблеми’світу і Всесвіту. Тут процвітають блюзнірство підлабузництво, лицемірство, оскільки з їхньою допомогою можна зайняти тепленьке місце, отримати якісь привілеї. Згадаймо Полонія. Він служив королю Гамлету, служить і королю Клавдію.

У монолозі короля Клавдія пріоритети життя розставляються таким чином – вінець, влада, королева (“…з-за чого вбивство це вчинив: вінець у мене, влада й королева”

Ціннісна шкала Клавдія дуже схожа з ідеалами короля Гамлета. Про життя як найвищу цінність Клавдій (на відміну від Привида) не згадує. Для нього це не є очевидним, і тому він легке вирішує долі інших, навіть принца Гамлета, племінника, яки;’ може відібрати в нього корону.

Гамлет стверджує, король Клавдій – “убивця і падлюка, раб, …блазень, крадій держави й влади, злодій, який корону вкрав дорогоцінну, …король з ганчір’я і латок’. Подібні емоційні оцінки впливають НІ свідомість глядача (читача), формують ставлення до фактів, до особистості героя. .Але оцінка, яку Гамлет дає королю, сприймається як емоційна реакція сина на смерть батька та заміжжя матері його відчуттями, ніж об’єктивно доведеними фактами. Важливі доповнення до характеристики нового короля знайдемо в єдиному монолозі-сповіді Клавдія.

Клавдій нечасто залишається наодинці із собою, а відкритим, з “очами повернутими в себе”, читач бачить цього героя тільки один раз. Визнаючи свою гріховність, король шалено картає себе: “О, гріх мерзенний мій! …На ньому найдавніше із проклять – братовбивство”. Він знає ціну суспільству і “в лихому колі цього світу гріх рукою золотою суд відводить, і часто сам купується закон гріха ціною…”. Він розуміє, що йому не відмолити гріх убивства, що небо не підкупити пустими словами чи золотом, на противагу суду людському. Він знає, що прощення неба можна отримати тільки за однієї умови – відмовитися від того, що добуто шляхом злочину, а цього Клавдій зробити не може і не хоче. Коли людина є рабом пристрасті і земні бажання ставить вище за чистоту своєї душі, молитва марна: “слова летять, думки ж внизу лежать, слова без них у небо не злетять”.

Втім, Клавдій не позбавлений спостережливості. Підслуховуючи розмову Офелії і Гамлета, король єдиний з усіх зрозумів – принц не божевільний.

Нинішній володар Данії обачливий і холоднокровний у момент обмірковування майбутнього вбивства Гамлета. Подібна ситуація для нього природніша за протистояння натовпу чи вирішення державних справ. Він інтриган, якому внаслідок добре продуманої, підготовленої і проведеної кривавої інтриги дістатися корона, трон і королева. Операції подібного роду для нього – зручна форма керування суспільним та політичним життям (згадаймо листи Клавдія норвезькому королю з проханням зупинити Фор-тінбраса або англійському – теж з проханням зупинити – тепер вже Гамлета).

Аналіз позицій героїв в трагедії з урахуванням історичного підгрунтя дає змогу виявити спільне між королем Гамлетом і Клавдієм. За певної різниці данські королі схожі. Вони віддають перевагу силі, знищують життя інших, знищують своє Майбутнє і майбутнє свого роду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Доля Гамлета: Два королі