Добрий доктор Айболит в однойменній казці Чуковського
Діючими особами багатьох казок виступають тварини, найчастіше це крокодил. Уперше читачі познайомилися з ним у першій казці Чуковського – “Крокодил”, потім письменник уводить його й в інші казки: в “Мойдодире” він гуляє з дітьми по Таврическому саду, в “Бармалее” ковтає розбійника, в “Тараканище” з переляку проковтує жабу. В “Краденому сонці” Крокодил “сонце в небі проковтнув”. Паніка охопила звірів: “де нам з отаким боротися… він і грізний і зубастий…”. И знов-таки підняти Ведмедя на боротьбу
Соромно старому ревіти Ти не заєць, а Ведмідь…
Ведмідь Виходить переможцем у єдиноборстві із Крокодилом, і знову радість, радість:
Стали пташинки щебетати, За комашками літати Стали зайки На галявині Кувиркаться й скакати
Своєрідний “тваринний епос” являє собою й казка “Айболит”. До доброго доктора Айболиту приходять лікуватися “і корова, і вовчиця, і жучок, і черв’ячок, і ведмедиця”. Події в казках часто здобувають несподіваний поворот. Так і тут: занедужали діти Гіпопотама, і доктор Айболит відправляється в Африку. Подорож, природно,
Десять ночей Айболит Не їсть, не п’є й не спить, Десять ночей підряд Він лікує нещасних зверят… Картиною загальних веселощів закінчується й ця казка: И пішли вони сміятися, Лімпопо! И танцювати, і балуватися, Лімпопо!
У боротьбі за казку ДО. И. Чуковському доводилося в 20-і роки постійно зіштовхуватися з педологами й деякими педагогами, послідовниками їхніх методів. Затверджуючи, що казка – це елемент буржуазної культури, педологи розгорнули широку кампанію під гаслом “Хто за казку – той проти сучасної педагогіки”. Педагоги-педологи Харківської педагогічної школи видали навіть “наукову працю” – збірник статей “Ми проти казки”. Особливо багато образливого було висловлено на адресу перевертишей – жанру дитячої поезії, відродженого К. И. Чуковським. Перевертиши були оголошені злобливими, що затемнюють мозки дітей. Ці “теоретики” свідомо не зауважували, що в усній народній Творчості постійно зустрічаються такі небилиці, у яких курочка може “бичка народити”, Село “їхати повз мужика” і т. д. Ретельно вивчивши цей жанр усної народної творчості, К. И. Чуковський на його основі створив свої перевертиши, затвердивши цю назву й у літературознавстві. Його казка “Плутанина” повністю складається з перевертишей:
Свинки занявкали: Мяу, мяу! Кішечки захрюкали: Хрю, хрю, хрю! Уточки заквакали: Ква, ква, ква!
Правда, письменник показує дітям, що правильно в поводженні тварин: адже
Занявкали кошенята: “Набридло нам нявкати!..” А за ними й каченята: “Не бажаємо більше крякати!..” В основі казки лежить боротьба зі злом: лисички взяли сірника й підпалили море. Природно, і тут перевертиш залишається перевертишем: крокодил гасить море “пирогами й млинцями”, “два курчонка поливають із барила” і т. д. Несподівана й розв’язка: нікому не вдалося згасити море, лише маленькому метеликові виявилося це під силу:
Крильцями помахала, Стало море потухати Ипотухло.
И знову всі стало на свої місця: “кішки замуркотали”, “коня заіржали”, “мухи задзижчали” і т. д. А звіринки “засміялися й запекли, вушками захлопали, ніжками затупотіли”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)